Другий день поїздки китайських та іноземних журналістів - співробітників МРК був повністю присвячений відвіданню дивного місця на правому березі Амура - селища «Північний полюс». Воно знаходиться приблизно в 80 кілометрах від Мохе. Назва обрана не випадково. Це географічно крайня північна точка Китаю, де знаходиться саме північне селище в країні.

Селище під назвою Північний полюс з'явилось порівняно недавно, кілька років тому. Але історія цього місця нараховує більше 150 років. З самого свого виникнення в 1860 році воно носило назву село Мохе. Незабаром воно перетворилось на поштову станцію біля річки на шляху до золотого рудника Яньчжиґоу. Після утворення Нового Китаю в селищі розмістилась місцева адміністрація. У 1998 році китайські туристи, що приїхали з півдня країни запропонували місцевим жителям перейменувати селище на Північний полюс. Ідея селянам сподобалась. І ось з 1999 року з'явилось селище з такою незвичною назвою.

Китайці вважають, що це найкраще місце для спостереження Північного сяйва і білих ночей. Принаймні, так селище описують у рекламних буклетах китайські туристичні компанії, пишуть про нього в китайських газетах і журналах. Але окрім північного сяйва і білих ночей, тут є що подивитись. Супроводжували нас в поїздці в селище Північний полюс керівники місцевого управління туризму. Вони розповіли про місцеві визначні пам'ятки: печеру Бога, про район, де бере початок великий Амур, про храм на честь Лі Цзіньцюня, про новий парк, що присвячений особливо шанованій в Китаї богині Ґуаньїн.

Селище Північний полюс зараз зовсім не схоже на те відстале село, яким воно було зовсім недавно. Практично в ньому не залишилось старих будівель. Нові ж мають європейський, я б навіть сказав російський стиль. Багато дерев'яних одно і двоповерхових сучасних будівель, зводяться трьох-чотириповерхові будівлі під готелі. Це не випадково. Адже згідно з планами повітового уряду, селище вже в найближчі три - п'ять років стане великим туристичним центром.

Як нам повідомив заступник голови повітового уряду Мохе Хоу Чженькунь, в Північному полюсі проживає 600 сімей. Всі готелі у селищі приватні, або, як їх ще можна назвати, сімейні. У 2002 році їх було всього 8, в нинішньому році вже 70 з гаком. У наступному році збираються відкрити ще 30. Вимоги держави до сімейних готелів наступні: вони повинні обов'язково мати доступ до бездротового інтернету, кожна кімната повинна мати окремий туалет. У цьому випадку готель удостоюється честі отримати документ про присвоєння йому рівня 3 зірки.

Доходи у власників готелів дуже непогані. Так, одна з господарок невеликого приватного будинку з власним городом близько 120 квадратних метрів, у якому відпочиваючим дозволяється брати на обід овочі, що сподобалися їм, за рік заробила 220 тисяч юанів. При звичайній зарплаті в Китаї в 1000-2000 юанів на місяць це дуже непоганий прибуток!

Побували ми - китайські та іноземні журналісти - співробітники МРК і в місцевому музеї історії та побуту орочонів. Це національна меншина живе в Китаї, Росії. Вони - одна з чотирьох основних національностей повіту Мохе. До речі, там є і російські китайці.

І все ж найсильнішим враженням для мене було відвідання південного берега Амуру, де біля самої води і розташувалось селище Північний полюс. Місця незвичайно гарні та мальовничі! Як раз тут могутня річка робить поворот, буквально біжить між двох високих гір і прямує далі до міста Хейхе, що розташоване навпроти російського Благовещенська. Там, в Хейхе в ході нашої поїздки ми ще побуваємо. А поки, у самий розпал дня, я довго стояв разом з моїми китайськими друзями на білих сходинках, що спускаються до води, і дивився на інший, не менш гарний берег. Там знаходиться моя батьківщина - Росія! Колеги - китайські журналісти – з розумінням кивали головами, посміхались і раділи за мене. Мені здалося, що в цей момент ми особливо відчули, як дійсно близькі наші країни, яке це гарне слово - «дружба»!