Сучасний письменник Лу Яо 路遥 (3 грудня 1949 - 17 листопада 1992) народився в повіті Цінцзянь міста Юйлінь провінції Шеньсі в бідній селянській родині, його справжнє ім'я Ван Вейґо 王卫国. У 7 років через труднощі в сім'ї Лу Яо передали на виховання дядькові в повіт Яньчуань. Там він закінчив школу. У 1969 році Лу Яо повернувся в рідні місця, працював на селі. Займався різної роботою, один рік викладав у сільській початковій школі.

У 1973 році майбутній письменник вступив до Яньшаньского університету на факультет китайської мови, вже під час навчання почав свою літературну творчість. Після закінчення університету був редактором журналу «Література Шеньсі» (нині журнал називається «Яньхе»). У 1980 році опублікував повість «Захоплююча сцена» «惊心动魄的一幕», отримав перший національний приз за кращу повість.

У 1982 році опублікував повість «Життя людини» «人生», в якій описав життєві пошуки і повороти долі сільської молоді. Твір викликав великий резонанс, отримав другу Національну премію за кращу повість. Фільм, знятий за мотивами повісті, на Восьмому конкурсі масового кіно «Сто квітів» був відзначений призом за найкращий художній фільм, викликав відгук по всій країні. У 1982 році повість «У важкі дні» «在 困难 的 日子 里» отримала премію журналу «Сучасність» «当代», того ж року Лу Яо прийняли до Асоціації письменників.

У 1988 р Лу Яо завершив свій видатний твір - роман «Звичайний світ» «平凡的世界», в якому розгортається епічна панорама сучасного суспільства. Підготовча робота Лу Яо при створенні «Звичайного світу» викликає захоплення. Для того, щоб описати грандіозні зміни в Китаї з 1975 по 1985 рік він протягом 10 років щодня переглядав газети. Він вірив, що письменник в період написання твору повинен, як казав Бальзак, виконувати функцію реєстратора. Він сподівався, що створені під його пером вигадані літературні персонажі будуть жити в невигаданій історії. Роман отримав третю літературну премію Мао Дуня. Лу Яо помер у листопаді 1992 року в Сіані від цирозу печінки, йому було лише 42 роки.

Всі основні твори Лу Яо були про сільське життя, він завжди вважав себе «селянським сином», людиною наполовину сільською, наполовину міською. Лу Яо був переконаний, що «можливо, найбільше щастя людського життя в процесі творчості, а не в його результаті». Тому він вважав, що «тільки в нечувано важкій праці талант живе найбільш повноцінно». Письменник завжди був тісно пов'язаний зі своєю батьківщиною, північні райони провінції Шеньсі в глибинах його душі були вічним поетичним символом. Кожного разу, коли наступала творча криза, він поодинці вирушав у рідні місця «піски Маоусу» (пустеля Му Ус на кордоні з Внутрішньою Монголією), де він вдивлявся в себе, спостерігав за суспільством.

У роману Лу Яо 路遥 «Звичайний світ» «平凡的世界» у сучасній китайській літературі особливе місце: з одного боку, він завоював широку популярність і знайшов гарячий прийом у читачів, а з іншого боку, оцінки критиків і літературознавців довгий час були невисокими, його навіть не включали в історію літератури. Ці контрастні оцінки і сформували «явище Лу Яо». Зараз неймовірна популярність серіалу за романом Лу Яо «Звичайний світ» знову викликала бурхливу дискусію щодо письменника і його творів, на багатьох рівнях як і раніше повторюється «гарячий прийом» пересічних читачів, і «холодне ставлення» деяких інтелектуалів.

Чому Лу Яо викликає такі протилежні оцінки? Як розуміти «явище Лу Яо»? Яке значення «Звичайного світу» сьогодні? Лу Яо і його «Звичайний світ» стали насправді загальним викликом сучасної китайської літератури з кінця 80-х років ХХ століття.

Хоча Лу Яо писав про реформи, але в книгах «Життя людини» і «Звичайний світ» не написано, як проводити реформи, які проблеми вони повинні вирішити, не дається рецепт реформ. Але багато письменників того періоду дотримувалися саме такої концепції. Масштаб Лу Яо набагато більше, він стурбований складнощами реформ і розгортає літературну панораму цього складного явища. Якщо уважно прочитати «Звичайний світ», то видно, що Лу Яо, не тільки добре знає село, але також йому знайомі всі протиріччя і проблеми сільської реформи. Він не дає простої оцінки реформам, що є неправильним і як це зробити правильно. Його молоді герої - Сун Шаопін, Тянь Жуньє, Тянь Сяося, Ґао Цзялінь, Лю Цяочжень - кинуті в цій складній ситуації, вони блукають, страждають, переживають сумніви у своїх силах, сумніви в реформах, у суспільстві, проходять через ці страждання і муки. У книзі конкретно розгортається вся складність цього періоду, коли все суспільство, як тоді казали, «обмацуючи камені, переходило річку». Так легко сказати, це також легко спланувати, але для героїв книги це боротьба з останніх сил, це поневіряння, це надія в розпачі, це надія в сумнівах.

У червні 2011 року за сприяння професора Чен Ґуанвея 程光玮 Інститут літератури Народного університету провів науковий симпозіум «Лу Яо і епоха 80-х». Цей захід відрізнявся не тільки участю відомих китайських і зарубіжних вчених, але і дуже високим академічним рівнем. Після симпозіуму було видано збірник статей «Перечитуючи Лу Яо» «重读路遥».

Одним з учасників симпозіуму був літературний критик Лі То 李陀. Іноді Лу Яо називають китайським Шолоховим. Лі То з цим не згоден. Він пояснює: «Таке твердження може легко ввести в оману. Дійсно, читаючи «Звичайний світ» я згадував роман Шолохова «Тихий Дон». Але відразу ж хочу сказати, що, безумовно, «Звичайний світ» не досягає рівня «Тихого Дону». Між двома творами великий розрив. Я так думаю, тому що в цій епічній формі для Шолохова головним акцентом були історичні складнощі, це радянська історія часів Громадянської війни. При цьому «Тихий Дон» Шолохова вище всіх аналогічних творів радянського періоду, тут він виступає і як письменник, і як історик. Чому я наводжу таку аналогію? Тому що з 1980-х років, архітектоніка творів нашої літератури постійно зменшується. Тінь «індивідуалізованого написання» 90-х років не повністю зникла. У цьому випадку, зусилля Лу Яо в його описі історичної ситуації, його інтерес до складнощів історичного розвитку, я думаю, заслуговують особливої уваги».

Деякі дослідники тепер вважають, що з середини 1980-х років, коли на літературній сцені Китаю з'явився західний дискурс «модернізму», а в країні проходила модернізація, то Лу Яо, який стояв на позиціях реалізму, вважався «застарілим».

Лу Яо завершив «Звичайний світ»» в 1988 році, і з тих пір роман неодноразово перевидавали все більшими й більшими тиражами, викликаючи все більше палкі дискусії з приводу роману. На думку Лі То, Лу Яо вільно чи мимоволі своїм романом кинув виклик таким явищам сучасної китайської літератури 80-х років як: «туманна поезія»,«експериментальний роман», «література пошуку коріння», і це абсолютно очевидно. З іншого боку, твір Лу Яо став викликом і для інших тенденцій «літератури реформ», літератури «реалізму», для групи письменників з провінції Шеньсі (Чень Чжуншу, Цзя Пінва). Така точка зору може здатися дивною, але це факт.

Дійсно Лу Яо ініціював процес, який дає нам можливість новими очима подивитися на «Звичайний світ», а також переглянути наше розуміння проблем, досвіду та уроків розвитку літератури 80-х і 90-х років. Лі То вважає твердження про те, що в літературі 1980-х років був присутній «модернізм», неправильним, принаймні, не точним. Тим не менш, західний модернізм значно вплинув на розвиток літератури у 1980-і роки, підживлював літературу, сформував новий літературний напрям, який вирував життям, викликав небувалі величезні зміни у літературі, його вплив позначається і в наші дні. Змінилося і саме розуміння нового і старого в літературі.

Лі То впевнений, що оцінки роману Лу Яо не були справедливими. Простота і доступність стилю написання Лу Яо це не популярність комерційних творів сьогодні. Лу Яо виділяє елементи оповіді історії, підкреслює сюжетні повороти, роблячи особливий наголос на драматизмі доль персонажів. Сьогодні, Лу Яо, безсумнівно, є успішним, його роман підкорив велику кількість читачів, видається величезними тиражами, це мрія сьогоднішньої комерційної літератури, але вона зазнала і повну поразку перед твором Лу Яо.

Багато хто погоджується, що в «Звичайному світі» описані реформи, за уявленнями 1980-х років, це можна назвати «літературою реформ». Але чому в порівнянні з багатьма творами цього напрямку, тільки ця книга продовжує впливати, мільйони молодих людей розглядають її як книгу, що «надихає»?

Головні герої книг Лу Яо «Життя людини» і «Звичайний світ» Ґао Цзялінь і Сунь Шаопін мають схожість: молоді люди з низів сільського суспільства хочуть змінити свою долю, в результаті боротьби в кінцевому підсумку повертаються до початкової точки. Дехто вважає, що це найбільш вражаюче місце роману Лу Яо: життєва історія боротьби в китайському стилі.

Лі То каже: «Я думаю, що такий аналіз не дуже точний, якщо взяти до уваги складність сільської реформи і різноманітні невизначеності, що описані Лу Яо. А в реальному житті, скільки було успішних людей? Герої роману доводять всю складність китайської реформи: деякі розбагатіли, але існує безліч людей, які ще борються з бідністю. Ці молоді люди відчули на собі всі складнощі реформ. Лу Яо написав літературну історію реформ, їх художнє узагальнення, в цьому його величезний внесок».