У Китаї 12-й місяць за місячним календарем називають місяцем «Ла», а 8-й день «дванадцятого місяця» відзначається як свято Лаба («ба» означає «8»). «Лаба» - це традиційне свято китайських ханьцівв, своєрідна прелюдія до зустрічі свята Весни.

Відповідно до історичних записів, свято «Лаба» бере початок у древньому Китаї. Китай споконвіку приділяє велику увагу сільськогосподарському виробництву. Наші предки вважали гарний урожай результатом допомоги, здійсненої різними божествами. Протягом року обов'язково відзначали ритуальні дні, пов'язані з сільськогосподарськими культами. Існувало поклоніння божеству Жнива. У певний день 12-й місяця проводили церемонію жертвопринесення і молитви про багатий врожай. Після закінчення церемонії влаштовували поїдання спеціальної каші зі злаків. Із часом ця церемонія перетворилась на свято, присвячене поминанню предків. У 5 сторіччі влада ухвалили вважати 8-й день «дванадцятого місяця» святом «Лаба».

Після того, як буддизм поширився в Китаї, віруючі надали древньому святі новий зміст, пов'язаний із Шакья-Муні. Згідно переказу, до того, як Шакья-Муні став Буддою, він вийшов з миру й постився. Він став дуже худим, ослаб від голоду. У той момент він зустрів селянську дівчину, що подала йому плошку каші. Шакья-Муні відновив свої сили й сів під баньяном, поринувши в спогади. Зрештою у 8-й день «дванадцятого місяця» Благочестивий став Буддою. На згадку про цю подію буддисти варять кашу з рису й фруктів і виставляють миску із цією ритуальною їжею перед статуями Будди. Каша ця отримала назву «лабачжоу» - «каша 8-го дня дванадцятого місяця».

Китайці їдять «лаба» уже багато століть. Ця традиція виникла в епоху династії Сун, коли щорічно на 8-й день «дванадцятого місяця» в імператорському будинку, у різних відомствах і управах, а також у храмах готували кашу «лаба». У народі теж готували її на честь поминання предків, і члени родини збиралися за столом, а рідн і близькі навіть дарували цю кашу один одному.

Види каші «лаба» різноманітні. За народною традицією, «лаба» готують із восьми видів головних злаків і восьми другорядних продуктів. До речі слово «вісім» («ба» китайською) означає матеріальний добробут, що співзвучно виразу «фа цай». Основні види злаків - це рис і боби, а саме: червоні, зелені, кінські боби, горох, звичайний рис; додають і чумізу, пшоно, клейкий рис, пшеницю, Ґаолян, овес, кукурудзу. Відповідно до свого смаку і звичаїв господарка вибирає для каші «лаба» улюблені продукти.

Додатковими інгредієнтами є фініки, хурма, насіння, каштани, насіння лотоса, арахіс, фундук, ядра волоських горіхів, сухі фрукти, ізюм тощо.

Коли така каша майже зварена, у неї ще додають цукор, запашний османтус і солодкі приправи. У деяких родинах звертають увагу на колір каші «лаба». Щоб каша виглядала красиво, у неї не кладуть темних бобів, а використовують клейкий рис, насіння лотоса. Така каша світла (майже біла) і прозора, у витонченому посуді вона виглядає дуже апетитно. Уявіть собі, у грудні, коли на вулиці холодно, усе вкрито снігом і льодом, родина в повному зборі сидить за столом і смакує солодку кашу «лаба». Яке чудове відчуття тепла, затишку і єднання!

Старі пекінці давно вважають свято поїдання «лаба» сигналом, адже дуже скоро прийде Новий рік! У китайській столиці колись була така забавна пісенька: «Бабуся, не квапся, після свята «лаба» наступить Новий рік. Їж кашу «лаба» у встановлений день, і незабаром прийде 23-й день дванадцятого місяця.» (згідно повір'я в цей день Бог домівки Цзаован відправиться із черговою щорічною доповіддю до Небес і повідомить про всі події в родині і про поводження членів родини.)

У дні свята «лаба» у багатьох ще прийнято маринувати часник. Господарка очищає часник, кладе маленькі дольки у посудину й заливає рисовим оцтом. 8-го числа «дванадцятого місяця» посуд цей закривають і ставлять у тепле місце, а уночі напередодні Нового року відкривають і їдять маринований часник з пельменями. Маринований часник прозоро зеленуватого кольору і нагадує шматочки нефриту - символу безсмертя. У темно-червоному рисовому оцті він виглядає гарно і апетитно. Ця страва прикрашає сімейний стіл, створючи святкову атмосферу.