Даури – нечисленна національність Китаю. Вони живуть переважно в провінції Хейлунцзян та Сіньцзян-Уйґурському автономному районі. Загальна чисельність даурів складає приблизно 120 тис. чоловік. Як і багато інших малих національностей, вони користуються правами національної автономії. Наприклад, існує Молідава-Даурський автономний сомон автономного району Внутрішня Монголія, у провінції Хейлунцзян - це автономний даурський район Мейліси.

Даури розмовляють мовою, яка відноситься до монгольської групи алтайської мовної родини. Їх лексика пов'язана з полюванням, землеробством, рибальством і тваринництвом; є багато слів, запозичених з китайської, маньчжурської і евенкійської мов. У даурів своя писемність відсутня, вони переважно використовують для спілкування китайські ієрогліфи.

Так сталось, що даурська мова дотепер не має своєї писемності, а самі даури розмовляють китайською. Свою національну мову вже мало хто знає. Діти вже не знають даурської мови, не розуміють її.

Наш кореспондент взяв інтерв'ю у співробітниці Хейлунцзянського радіо пані Ле Янь, яка за національністю даурка. Він запитав, чи цікавляться молоді даури своєю історією, культурою? «Звичайно, прагнуть. Для цього їм треба вчитися. У нас є вчені, які вивчають походження даурів. Вони прийшли до висновку, що даури - нащадки киданів, древнього монгольського народу, що давно зник».

Як сказала Ле Янь, культура і мистецтво даурів відрізняються своїми яскравими національними рисами. Література, народні танці і пісні, ужиткове мистецтво (вишивання, орнаменти з паперу) - лише кілька прикладів їх різноманітного духовного життя.

Найголовнішим святом у даурів, як у китайців, вважається Свято Весни, хоча воно має деякі свої невеликі відмінності. У ці дні проводяться масові культурні і спортивні заходи. Жінки люблять співати і танцювати, а молоді чоловіки грають в «чуйгунчу» (гра на зразок хокею). Свято Весни починається 1 числа першого місяця за місячним календарем, і триває півмісяця. А на 16 -й день даури святкують своє національне свято «День чорного пилу». У цей день люди встають дуже рано, натирають долоні сажею і обмазують нею обличчя один одного. За даурським повір'ям, якщо обличчя в цей день не намазано сажею (чорним пилом), рік буде несприятливим. Це дуже жвавий і веселий день для дітей і молоді, які з великим задоволенням і сміхом натирають чорною сажею обличчя рідних і друзів. Усі стають чорними! Цей стародавній звичай досить популярний серед даурів і сьогодні.

«Життя даурів сильно змінилось. Раніше всі китайці жили бідно. Зараз всі стали жити набагато краще, і даури також стали жити добре. Порівняно з іншими невеликими національностями вони живуть набагато краще. Серед нас - даурів - набагато більше людей, які мають вищу освіту, тому і справи в нас ідуть успішно», - сказала на завершення розмови Ле Янь. Вона сама пройшла шлях від простої дівчинки з бідної селянської родини до авторитетного фахівця, що працює на Хейлунцзянському телебаченні.