Цікаво, що ще зовсім нещодавно роботи молодого китайського режисера Ван Сяошуая були мало відомі в Китаї, але їх добре знали на Заході, де його фільми були відзначені нагородами багатьох міжнародних кінофестивалів.

В 1994 році режисерський дебют Ван Сяошуая «Дні» був вшанований «Золотим Олександром» на міжнародному кінофестивалі в Салоніках (Греція). В 1998 році його робота «На узбіччі раю» була представлена в конкурсній програмі Каннського міжнародного кінофестивалю. А в 2001 році його фільм «Пекінський велосипед» був вшанований призом «Срібний ведмідь» на берлінському міжнародному фестивалі. І нарешті, в 2005 році його робота «Цінхун» («Шанхайські мрії») отримала приз жюри 58-го Каннського кінофестивалю.

Ван Сяошуай – режисер так званого «шостого покоління» кінематографістів Китаю, детинство якого минуло в глухому китайському містечку. В 1981 році він поїхав до Пекіну, щоб вчитись живопису. Але, занурившись на декілька років у малювання, нарешті зрозумів, що живопис – не його покликання. Варто зазначити, що 80-ті роки в Китаї – були часи початку відродження китайського кіно. Молодий Ван Сяошуай покинув навчання і поступив на факультет режисури пекінського кінематографічного інституту. Студентські роки Ван Сяошуая минули в атмосфері тріумфу режисерів «п'ятого покоління», Чень Кайге, Чжан Імоу один за одним випускали на екрани свої кіношедеври. Звичайно, успіхи старших колег надихнули майбутнього режисера.

«Цінхун» («Шанхайські мрії»)

В 1993 році Ван Сяошуай, назбирав невелику суму грошей і приступив до зйомок свого першого кінофільму «Дні». Сюжет картини – дуже простий: художники Дун і його дружина Чунь після закінчення університету стали викладати в інституті образотворчих мистецтв. Дун сподівався, що одного разу настане день, коли до нього у майстерню увійде багатий іноземець і за великі гроші придбає його картини. Мрії були безнайдійними, і чим очевидніше це було, тим гірше ставали відносини між подружжям. Нарешті, Чунь лишає чоловіка та їде за кордон в пошуках кращого життя. А Дун, так і не продавши жодної своєї роботи, збожеволів і потрапив у дім для душевно хворих.

Не дивно, що в своїй першій роботі Ван Сяошуай звернувся до життя молодих художників. Адже сам колись вчився живопису, він знав, з якими проблемами стикаються початківці шукаючи свій шлях у мистецтві. Кохання, побут, мрії, пошуки та втрати, і при цьому віра в успіх. Фільм відзнятий на чорно-білій плівці, щоб підкреслити трагічність сюжету. Режисерська ідея була вдалою. Глядачі прийняли фільми, і він був нагороджений «Золотим Олександром» на міжнародному кінофестивалі в Салоніках.

Успіх фільму «Дні» принесла Ван Сяошуаю впевненість у своїх силах. Наступною його роботою став фільм «Заморожений». Кінокартина вийшла надто авангардною не лише для китайських глядачів, але й для вибагливих європейців. Навіть така невеличка деталь, як «режисер – інкогніто» у перших титрах, свідчила про дещо радикальність постановки. Ця картина була відзначена призом ФІПРЕССІ на Роттердамському фестивалі в 1997 році.

«Пекінський велосипед»

Фільми «Дні» і «Заморожений» в Китаї піддавались критиці за песимізм сюжетів і їх не показували масовому глядачу. Але якщо подивитись картини більш уважно, то стане зрозумілим, що фільми Ван Сяошуая – це світ людських почуттів, емоцій, прихованих пристрастей.

Ван Сяошуай дуже переживав, що його фільми не побачать китайські глядачі. Тому в 1996 році він у співробітництві з пекінською кіностудією розпочав зйомки нової стрічки «На узбіччі раю». Описуючи життя 3 молодих людей, вчорашніх селян, режисер піднімає психологічні проблеми покоління перехідного періоду реформування економіки, розгубленість маленької людини перед натиском державної машини і глобальністю змін. Ця картина була представлена в конкурсній програмі Каннського міжнародного кінофестивалю. Хоча стрічка не отримала ніяких призів, але, став відкриттям і навіть одкровенням для західних глядачів, вона привернула увагу всього світу.

Після цього фільму режисер Ван Сяошуай став набагато відомішим і в китайських кінематографічних колах. Він став більш активно співробітничати з провідними китайськими кіностудіями. В 2001 році на екрани вийшла його робота «Пекінський велосипед». Стрічка чимось нагадує старий італійський фільм Вітторіо де Сікі «Крадії велосипедів». Сюжети, звичайно, різні, але спільне – це доля звичайної людини у великому місті, яка знаходиться завжди у стані вимушеної боротьби за існування. Це актуально як для сучасного Китаю, так і для післевоєнної Італії. Який поєднав двох різних людей, найманого працівника з села та міського жителя, велосипед ніби ставить знак рівності між ними. І хоча ці люди різних верств суспільства, вони знаходяться в однаково важкому стані в умовах сучасного життя. Звичний атрибут китайського життя – велосипед – в цьому фільмі є символом боротьби за місце під сонцем. Соціальна тематика і чудова гра молодих акторів не залишають байдужими глядачів. Цей фільм отримав приз «Срібний ведмідь» на берлінському фестивалі в 2001 році.

Наступна робота режисера – це фільм «Шанхайські мрії». Фільм розповідає про те, як у 60-і роки відгукнувшись на заклик уряду молоді шанхайці відправились у м. Ґуйян, щоб розвивати місцеву промисловість. Фільм ностальгічно теплий, щирий, він побудований на спогадах режисера про дитинство, яке минуло в такому ж невеличкому містечку. Ван Сяошуай так сказав про свою картину: «Працюючи над фільмом, я прагнув показати вирішення протиріччя між особистістю та суспільством в процесі соціальних потрясінь. Цей фільм - мій заклик поважати особистість».

Ван Сяошуай і надалі не збирається поступатись своєму бажанню показувати складне життя звичайних людей, він ось вже 10 років доводить свою точку зору через кінотворчість. Хоча за касовими зборами його роботам важко конкурувати з комерційними фільмами, але завдяки завзятості та таланту, в цього молодого режисера є багато прихильників.