Собака – це одна з перших тварин, приручених людиною у древні часи. У риболовстві та полюванні собаки стали вірними помічниками. За це люди годували і доглядали за собаками, і поступово це стало звичкою.

У провінції Ґуйчжоу багато печер, скель і круч, які зберегли оригінальні малюнки древньої людини. На даний час у Ґуйчжоу вже знайдено більше 10 таких місць. Зображення собак спочатку були знайдені на скелях вздовж річки Хуацзян. Там знайшли зображення 8 людей, 4 коней, собак, птахів тощо.

У провінції Ґуйчжоу собак можна зустріти всюди – на малюнках на тканині, на вишивці, на парчовій тканині, на вирізаних з паперу орнаментах, на срібних прикрасах, а також їх скульптурні зображення. Образ собак на цих речах дуже різний, як і легенди про них. Народ національності "мяо" каже, що їх предки під час вимушеного переселення позбавились багато чого. А собаки принесли їм трохи насіння на хвості, завдяки чому мяотяни змогли вижити на новому місці. Існує і інша легенда: старець національності "мяо" пішов з собакою на полювання. Раптом собака загубився, а коли повернувся, то на хвості вже було трохи насіння, яке допомогло старцю знайти родючі землі. І тоді він залишив полювання і став займатись землеробством. У цій народній легенді прослідковується важливий історичний момент у розвитку мяоського суспільства.

Існують ситуації, коли собаки користуються рівними правами з людьми. Наприклад, яка під час полювання відзначилась, отримує частину здобичі. У деяких народів собака – об'єкт поклоніння. Звичайно, собака, яка вважається тотемом – незвичайна.

Оскільки люди не можуть обходитись без собак, то під час будівництва будинків вони враховують і потреби «друга». У житловому будинку "дяоцзяолоу" провінції Ґуйчжоу("підвісному теремі") люди з собакою живуть зверху, а інші тварини – ни нижніх поверхах. У селах національності "дун" під час будівництва "дяоцзяолоу" спеціально залишають дірку для собаки.