В КНР нараховується 56 нацменшин. Їх весільні обряди багато в чому відрізняються, але незмінними залишається найголовне: святкова, весела і урочиста атмосфера. Наприклад, у народності Мосо не прийнято влаштовувати розкішну весільну церемонію. Обряд одруження заключається в тому, що наречений проводить декілька вечерів у родині нареченої. Мосодець Доцзі сказав нашому кореспонденту: «Раніше я працював в одному з будинків відпочинку міста Далянь. Я помітив, що туристи дуже цікавляться нашою культурою, однак, нічого не знають про наші весільні обряди. Гадаю, що нам обов'язково треба розповідати про це нашим гостям».

На даний час більшість китайців влаштовують весілля наступним чином: закохані і їх родичі разом обирають дату для весілля. Зазвичай, вихідний чи святковий день. На урочистій весільній церемонії гості традиційно бажають молодятам дожити до правнуків.

В древньому Китаї для одруження потрібно було здійснити 6 ритуалів, які називаються «люлі». Це - «насай» (піднесення подарунків під час пропозиції руки і серця); «нацзі» (подарунки на заручини), «інцінь» (власне весільний обряд) тощо.

Якщо хлопцю сподобалась дівчина, він засилав до її родини сваху. Родина хлопця повинна була робити подарунки свасі і родичам майбутньої нареченої. При зустрічі сваха обмінювалась з батьками дівчини записками, на яких були записані імена і вік обох молодих. Потім відбувались оглядини. Члени родини хлопця, обравши підходячий день, йшли до родини дівчини, щоб побільше дізнатись про матеріальний стан, поведінку і звичаї нареченої, і отримати уяву про її зовнішність. Батьки дівчини також мали можливість познайомитись з майбутнім зятем, але з молодим нареченій зустрічатись заборонялось. Тепер усе навпаки: у більшості випадків дівчина з батьми обирають чоловіка; у деяких селах під Пекіном, якщо дівчина і її батьки залишаються обідати в гостях у батьків молодого чоловіка, - це означає, що вони приймуть його як чоловіка своєї дочки.

Заручини – одна з важливих складових весільного обряду. За загальним визнанням, заручини це повсякденний ритуал, однак він зазвичай має і юридичну силу. Пані Хань, історик за професією сказала нашому кореспонденту: «Під час заручин, родина молодого дарує подарунки молодій і її батькам. У південно-китайському місті Веньчжоу прийнято дарувати обручки, адже у древньокитайській мові «кільце» омонімічно «вічності», продовженню роду. За традиційними уявленнями, після заручин не дозволяється «роздумати» і знайти собі іншого нареченого, тобто заручини розглядаються як угода і юридична процедура. Потім починаються приготування до весілля, що вважається найскладним і одночасно радісним процесом, як у древні часи, так і у наш час».

У день весілля наречена зазвичай вдягається у червоний одяг, хоча сьогодні деякі обирають білий весільний наряд. Перед тим як покинути рідну хату, наречена плаче, що символізує її тугу за батьками і рідною хатою. Після того як вона вже поїхала, у будинку нареченого починається весілля. В деяких містах існує особливий весільний звичайн. Про це пані Хань сказала: «До початку весілля наречена повинна перейти через ряжку з вогнем у дворі, що символізує подолання неблагополуччя та нещастя. Молодята входять до кімнати, і б'ють поклони: Небу і Землі, потім батькам нареченого, а потім один одному. Після цього вони п'ють вино. В своїй кімнаті молодята зістригають один в одного пасми волосся і зберігають їх разом на знак встановившихся подружніх відносин».

Кульмінацією весілля є бенкет, який називається «сіянь» («радісний пир»). Люди називають весілля «розпиттям вина родощів». В народі завжди звертають увагу на масштаби бенкету, адже саме він свідчить про рівень урочистостей. На бенкеті наречена наливає гостям вино, бере своїми палочками шматочок зі спільного блюда і кладе його на тарілку гостя на знак вдячності за його присутність. «Сіньфан» («кімната молодих») має і інші назви: «сіфан» («кімната радощів») і «дунфан» (затишна кімната). В Китаї прийнято жартувати з молодих у день їх весілля, адже більшість свідків і гостей – це неодружені молоді люди. Вони намагаються різним чином розвеселити молодих і жартувати; задають їм важкі запитання, розігрують їх чи просять виступити. В них лише одна мета – добавити радості, щоб молоді запам'ятали цей день на все життя.