Уйгурський канатоходець Аділі – особистість легендарна не лише в своєму рідному Сіньцзяні, але й в усьому Китаї. Завдяки унікальній майстерності він відомий як "король повітря". Аділі 5 разів ставав лауреатом Книги рекордів Гіннеса. Він народився у 1971 році у волості Баоцзихун повіту Інцзиша міста Кашгар, який знаходиться на західному краю пустелі Такламакан. Це місце ще називають колискою "даваза".

"Даваз" уйгурською мовою означає "Балансування на дроті". Це мистецтво 2000 років тому отримало розповсюдження на території сучасного Сіньцзян-Уйгурського автономного району. Особливість "Даваз" складається в тому, що під час виступів канатоходець не має страховки. Аділі – представник шостого покоління відомої родини канатоходців, яка вже більше 400 років з покоління в покоління передає свої мистецтво ходіння по канату.

Аділі з 5-річного віку почав навчатись азам сімейної справи. Завдяки щоденним тренуванням, безстрашності і завзятості, молодому канатоходцю вдалось у свої трохи більше 30 років досягти чудових результатів. Але ім'я Аділі стало широко відомим в Китаї лише після 1997 року.

28 жовтня 1995 року канадський акробат Джей Коклон за 53 хвилини 10 секунд пройшов по стальному дроту довжиною більше 600 метрів, натягнутому над річкою Янцзи, через межигір'я Санься. Дізнавшись про це, Аділі відчув прикрість. Він вважав, що саме китаєць має першим пройти над Санься. І він мріяв це зробити. Він планував зробити цей прохід ще 20 червня, але не зміг реалізувати свій намір через брак коштів. Аділі був дуже засмучений. Він вирішив, що має перевершити рекорд канадця.

І він реалізував свою мрію! Під час будівництва гідровузла Санься, ще до перекриття річища, керівники будівництва вирішили надати підтримку безстрашному канатоходцю.

У пам'ятний день для Аділі – 22 червня 1997 року, сонце яскраво світило. Аділі ступив на сталевий дріт, який тягнувся через межигір'я Санься на висоті 400 метрів. Далеко внизу стрімко неслась вода річки Янцзи. Але Аділі не відчував висоти. Він легкою ходою йшов по дроту. Глядачи, затаївши дихання, слудкували за кожним його кроком. Через 5-6 хвилин Аділі дійшов до середини дроту, високо підняв над головою жердину, яку тримав в руках для балансу, опустив його вниз і переступив через нього. Почулись крики глядачів. А канатоходець, прискорюючи крок, вже майже біг по дроту. Весь шлях в нього зайняв 13 хвилин 48 секунд. Тим самим він на більше ніж 39 секунд покращив результат, досягнутий канадцем Коклоном. Це досягнення китайського канатоходця увійшло до книги рекордів Гіннеса.

Другий раз увійшло до книги Гіннеса ім'я Аділі в жовтні 2000 року. 6-го жовтня того року Аділі здійснив новий висотний перехід. На цей раз сталевий дріт довжиною 1399.6 метри був натягнутий між двома вершинами гір Хеншань на території провінції Хунань. Восени в цьому гірському районі часто трапляється туман і йде дощ. Протягом 52 хвилин 13 секунд, тобто майже половину часу переходу, Аділі йшов у густому тумані. Коли він нарешті з'явився з туману, то викрикнув: "Йде дощ. В тумані нічого не видно, ситуація складна!" Потім він зібрався, прискорив крок і на одному диханні подолав залишок шляху. Глядачі влаштували йому справжню овацію і закидали квітами. Аділі був дуже щасливий. Він не приховував, що перемога вдалась йому нелегко, але він все ж таки переміг і це головне.

11-го травня 2002 року молодий Аділі побив світовий рекорд канадського акробата, який на натягнутому канаті провів 21 день. Він на сталевому дроті провів 25 днів.

Карстове провалля "Сяочжай" розташоване у 91 км від повіту Фенцзе міста центрального підпорядкування Чунцина. Його діаметр складає 626 метрів, глибина – 662 метри . За глибиною та обсягом западина "Сяочжай" – на першому місці в світі серед подібних проваль овальної форми. Стіни провалля дуже круті, майже прямовисні. Якщо дивитись з краю навіть важко роздивитись дно провалля.

22-го серпня 2003 року в районі повіту Фенцзе була чудова погода. Під яскравим сонцем блищав сталевий канат, натягнутий над проваллям "Сяочжай". Рівно о першій годині дня, після короткої церемонії, Аділі, вдягнений у яскравий національний костюм, не поспішаючи ступає на сталевий канат. Так починалась ця незвичайна вистава. Глядачі, які забрались, завмерли. Десь на середині шляху Аділі почав виконувати складні трюки: лягав на дріт, робив стрибки. Поступово фігура Аділі ставала менше. Напруження у глядачів зростало. Через 21 хвилину, Аділі дійшов до найвіддаленої точки сталевого дроту. Роздались довгі та бурхливі овації. Треба повертатись назад. Глядачів з напруженням стежили за фігуркою смільчака, яка ледь-ледь виднілась. На зворотній шлях спортсмену знадобилось трошки більше 10 хвилин. І ось, коли він вже його стало добре видно, він зупинився, повільно поклав балансир і став демонструвати свою високу майстерність: спочатку стояв на одній нозі, потім робив стійку на голові, потім декілька стрибків. Сміливість і майстерність канатоходця викликали подиви глядачів. Свій виступ Аділі провів без буд-якої страховки. Таким чином, Аділі встановив новий світовий рекорд. Попередній рекорд висоти дорівнював - 402 метри. Лише він закінчив свій виступ, його одразу оточили друзі та кореспонденти. Голова Сіньцзян-Уйгурського автономного району зателефонував йому і поздоровив з успіхом, і сказав, що тепер його будуть звати "сином Сіньцзянських народів". Сам безстрашний канатоходець признався, що подивився вниз лише один раз і йому цього вистачило. Нажаль, за словами Аділі, його трохи підвів балансир. Щось там було не в порядку, і довелось відмовитись від виконання запланованих двох дуже складних трюків.

В Аділі щаслива родина: дуже чарівна, добра жінка і дві симпатичні дочки. Він зазначає, що ходіння по сталевому дроту колись стане одним з видів Олімпійських ігор. І все, що він робить, це для продовження справи своїх предків, для того, щоб ця справа отримала подальший розвиток. Він сказав кореспонденту, що встановлення нових світових рекордів не мета. Готуючись до змагання, він постійно тренується. Полюбляє боротьбу, тому що вона допомагає удосконалюватись, а це дуже важливо в його справі – створювати нові атракціони, які б могли подобатись глядачам.