Бі Шумінь каже, що для неї смерть людини означає тупик в процесі життя. Життя людини слабке та мізерне, особливо якщо порівнювати її з яскравими зірками, що мерехтять на небі в Тибеті. Саме тому людина має дорожити своїм життям і прикладати максимальні зусилля для збагачення її.

Шлях Бі Шумінь до успіху був зовсім не гладеньким. Однак, незалежно від того, чи траплялась вдачи чи поразка, вона завжди зустрічає усі події в своєму житті з гарним настроєм та намагається перемагати усі труднощі. Згадуючи про видання першої книги, Бі Шумінь сказала, що вона стикнулась з великою трудністю. Втім перемігши її, вона одразу відчула себе щасливою, що дало їй імпульс до нової творчості. Про це вона сказала:

«Тоді у видавництві мені сказали, що готові видати книгу, однак бояться, що вона не буде продаватись. Вони тоді запропонували мені самій одразу купити тисячу екземплярів. В мене не було вибору і я погодилась. Коли я відвезла додому цю тисячу книжок, мені здалось, що це биті цеглини. Ось така історія з моєю першою книгою».