Дракон мовчав, він немов намагався передвнути своє тіло. Але його тіло з немов прикліяним брудом немогло повільно рухатися. Він смутно заривів, в його очах з'явилися сльози.

Він плакав! Я злякано дивився на нього, я подумав, він зовсім не схожий на тих драконів, які я бачив на малюнках, він напевно збрехав мені. Він не дракон.

«Я також прийшов сюди у пошуках іншого життя» Зупинившись плакати він почав розповідати свою історію. Його розповідь/слова я навіть ніколи і уявити не зміг. Вони є для мене великим дивом.!

«Я такий же як ти, так же не бажав витрачати свій час у часи дозвілля. Я також не міг спокійно та щасливо жити дивлячись на страждання інших, я відмовився від розкішного палацу, залишив морські простори, так як ти прагнув знайти змістовне та справедливе життя. Я не бажав жити лише для себе, задався метою зробити щось на допомогу іншим. Я полетів на небо, але там я не бажав з ранку до вечора/цілий день бути серед легковажних хмарок, не бажав бути вище інших жильців водної фауни. Я знов зпустився, я мав подолати високі гори та пройти крізь дрімучі ліси, щоб отримати ру річ яку я побачив у ві сні. Я чітко бачив у ві сні яскраве та повне життя. Але я впав у це болото з якого зараз не можу вибратися» Він закрив очі, з його очей градом полилися червоні, немов криваві сльози!

«Подивись, бруд прилип на моє тіло, так що я навіть і рухатися не можу. Я не бажаю так жити, краще вже померти!» Він повернув голову, щоб подивитися на своє тіло, але перед очима був тільки бруд. Він знов гірко заревів, криваві сльози хлинули з його очей. Він сказав: «Але я не можу вмерти, тому що мені ще рано. Я у цьому болоті провів вже більше 10 000років. »

Моє серце стиснулося від жалю та співчуття до нього. 10 000 років! Це такий довгий строк! Як він зміг витерпіти так багато? Я через силу зміг запитати: «Але як ти зав´яз у цьому болоті?»

«Не потрібно запитувати. Дуже скоро ти сам дізнаєшся, бо ти така наполеглива/вперта молода людина» він раптово подивився на мене глазами, повними жалю, немов він вже передбачав, нещасну долю яка мене очікувала.

Я не відповів нічого. Він знову сказав: «Я бажав зломати закони та змінити порядки впроваджені царем, я прагнув до тих речей, які імператор не надав нам, я бажав створити нові умови. Через це я отримав покарання. Заради повного життя, я перелетів вулкани, поборов хижіх звірив, відмовився від пошани та слави царя морського, перетерпів усілякі нещастя. Але мені не вдалось уникнути імператорського покрання, так я опинився тут, з тих пір немає мені порятунку від палючого сонця, заливного дощу, пронизливого вітру та колючого снігу. Моя голова, моє обличчя перетворилися на маску, а я перетворився на чудовисько. Але ж моє серце не коснулися ці зміни.»

«Але чому ти не даєш мені йти вперед, не дозволяєш мені шукати життя»

«Уперта людина, я не хочу щоб ти потрапив у лихо. Ти людина, ти не зможешь жити десять тисяч років. Ти вмреш, ти дуже швидко вмреш, ти навіть не встигнеш нічого зробити, але втратиш все те що маєш.»

« Я не боюся смерті. Якщо я не зможу досягти того до чого прагну, то краще померти. Я не зміг би провести стільки років у бруді так як ти. Я дивуюся тобі, чи варте таке життя щоб жити далі?»

«Людина, ти не розумієш. Мені потрібно жити, потрібно жити ще багато років. Я сподіваюся що настане такий день коли я зможу врятуватися з цього бруду. З грімом я піднесуся на небо. Я продовжу пошуки повного, справедливого життя. Моє серце ще б´ється, моя воля ще не зломлена. І я буду прагнути до здійснення своїх бажань, до тих пір пока вони не здійсняться»

Поки він це казав його сльози висохнули, зник гіркий вираз обличчя, а зявилася хоробрість та наснага. Він немов з довірою запитав: «Ти все ж таки бажаєш йти уперед?»

«Так, я піду, хоча й попереду мене очікують вулкани, моря та дикі звірі, я все рівно піду!» рішуче відповів я.

Дракон раптово почав сміятися. Його сміх ще не припинився, як небо почорніло та пролунав удар грому. У цій темряві, я навіть не міг побачити своїх власних рук, раптово я почув голосний звук пролунавший з небес. Бруд з болота немов слідом за цим звуком бризнув на всі чотири сторони.Я відчув як під моїми ногами похитнулася земля. Я знепритомнів.

Поступово повернулося денне світло. Брудне болото зникло надзвичайним чином, перед моїми очима розкинулася зелена рівнина, з різноманітними яскравими квітами. Я підняв голову та подивився на небо. На блакитнім небозводі з'явилися розпливчасті контури дракона , на якому блищала кожна лусочка.  (Переклад  Лілії Сушко)