У ХІІ столітті, під час правління династії Юань, в цій гористій місцевості оселилися представники народностей чжуан і яо. Займатися землеробством у місцевих умовах було надзвичайно складно, так як рівнинних ділянок землі тут майже не було. На гірських схилах хлібороби обробляли рисові поля-тераси. Це невеликі обгороджені площадки, які ярусами спускаються з гори. Кожна така тераса утримувала дощову воду, тому земля завжди залишалася вологою. Це дозволяло зберегти врожайність і запобігало ерозії ґрунту. Створення терас – багаторічний і трудомісткий процес, праця кількох поколінь чжуанців і яосців. Повністю будівництво терас завершилося на початку ХVII століття, при династії Цін. Місцеві жителі назвали їх Лунцзі («тераси на хребті дракона»), оскільки яруси терас дійсно нагадують луску дракона, який лежить на горі.