Добрий день, дорогі друзі! Сьогодні в українській службі Міжнародного радіо Китаю надзвичайна подія і дуже незвичний гість - це заступник директора Інституту філології Національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри китайської, корейської та японської філології і перекладач, автор чудових перекладів японської поезії Іван Бондаренко. Добрий день, пане Іване!

Доброго дня, дякую за запрошення! Мені дуже приємно!

По-перше, я хотів би запитати, пане Іване, як ви опинилися в Пекіні, з якою метою сюди приїхали, що вас покликало в таку дальню дорогу?

Я вперше в Китаї, і дуже приємне враження від країни, я про це пізніше скажу. А яким чином я сюди попав? Ви, називаючи мою посаду, зазначили, що я завідувач кафедри китайської, короейської, японської філології і попри те, що я тільки японіст за фахом, більшість студентів на моїй кафедрі - це саме китаїсти майбутні. І тому оскількі при нашому університеті зараз активно функціонує Інститут Конфуція, а в Україні Інстиут Конфуція вже створений в кількох містах, і великою популярністю користуються ці установи, то мої викладачі і я безпосередньо брав участь в організації цього Інституту в нашому університеті. Приміщення, бібліотеку формували, наші викладачі, студенти активно співпрацюють з цим Інститутом. І оскільки в цьому році проводився вже шостий конгрес викладачів і співробітників Інституту Конфуція, то я мав честь бути запрошеним нашим директором з китайського боку паном Сунєм в якості учасника цієї шостої міжнародної конференції співробітників Інстиуту Конфуція у світі. Це дуже корисна справа і тут був чудовий семінар, багато нової літератури я тут побачив, навчального типу. Будемо замовляти, звичайно, для наших студентів і підручники, і словники нові. Дуже цікаві були доповіді з інших країн стосовно того, як функціонують там Інститути Конфуція. Познайомився ближче з представниками, директорами Інституту Конфуція у Франції, Німеччині, в Росії, звичайно, тобто дуже корисна така поїздка і я щиро вдячний за запрошення, яке отримав, і за цю нагоду побачити чудову країну, яка зветься Китай.

Професор Іван Бондаренко оглядає експозицію з історіі розвитку Міжнародного радіо Китаю

Будь ласка, скажіть, а як зараз розвивається співробітництво України і Китаю в галузі освіти, що ви можете сказати стосовно цього питання?

Не тільки в Україні, а й в усьому світі китайська мова, китайська література, культура, історія зараз користуються надзвичайним попитом і цілком зрозуміло, оскільки Китай зараз розвивається просто шаленими темпами і люди, молодь, студенти, які заглядають трохи далі ніж власний ніс, як кажуть бачать, то вони вже обирають як іноземну мову, навіть не просто фах – китаїстом бути, а, вчити саме... Англійську знають всі. Розумієте, коли, до мене приходять іноді абітурієнти з батьками і запитують - от ми не знаємо яку східну мову обрати, чи загалом варто її вчити і так далі. Я їм кажу – ви знаєте, знати англійську в наш час, це все одно, що вміти ходити, знати якусь там, скажімо, європейську мову - французьку, німецьку, італійську, іспанську – це все одно що вміти бігати, а от знати якусь східну мову – китайську, японську, арабську – це все одно, що вміти літати, а літати завжди приємно. І ще один такий типовий приклад, який я наводжу. Американські студенти якщо раніше (там вільний вибір іноземної мови будь для кого, будь то інженери майбутні, будь то компьютерники і так далі, вони самі вибірають), раніше вибирали переважно францізьку, німецьку, італійську для вивчення. Зараз 80 % американців вибирають в якості іноземної мови саме китайську. Вибачте, але американці вміють рахувати гроші і, мабуть, бачать в цьому не тільки такий культурно-цивілізаційний зиск, але і певні, мабуть, якісь матеріальні вигоди. Мої студенти залюбки вчать китайську. Звичайно, це дуже складна мова для них, ієрогліфічне письмо починають з нуля вчити, але популярність цієї мови серед студентів з року в рік росте. Якщо, скажімо, років 2-3 тому на першому місці серед східних мов була японська, то останні 2-3 роки на перше місце за популярністю вийшла китайська мова. Якщо на англійську мову конкурс у нас десь 15 осіб на одне місце, то на китайську в цьому році було майже стільки - 14 осіб на одне місце. І це при тому, що рік був досить таки невдалий, оскільки, ви знаєте, демографічна ситуація була на своєму спаді і кількість абітурієнтів була незначна, але ми набрали три гарні групи по 15 осіб в кожній і студенти – це кращі студенти. Якщо подивитись іхні шкільні атестати, іхні оцінки, які вони отримують на незалежному тестуванні, у нас зараз за цими оцінками, то це дуже високі, дуже фахові бали, тобто - це майбутнє нашої нації, і я радий, що вони обрали саме китайську мову.

Що стосується взаємин між Україною і Китаєм, то зараз вони на злеті. Пан Юрій Костенко, посол, який працює зараз уже, по моєму, третій рік у країні теж багато зробив для цього. І ті кошти, які Китай почав... Раніше Китай хотів, щоб вкладали в нього інвестиції, зараз він уже шукає куди вкласти вигідно гроші і ви чудово знаєте, що є домовленість про будівництво, скажімо, електрички від центра Києва до Борисполя – нашого міжнародного аеропорту, безліч інших проектів, які пов'язані з будівництвом. Шкода тільки, що наша бюрократія, мабуть і в Китаї вона те є, але, принаймні, мені здається набагато менше, що наша бюрократія все-таки гальмує швидкість цього процесу, тут треба користуватись цією можливістю. Китай зараз на злеті, і злітаючи він і нам би допоміг теж злетіти на ту висоту, на яку я побачив злетів Китай сьогодні. Я просто вражений від того, що я побачив за ці буквально сім днів, поки я тут в Китаї.

До речі, про ваші враження, найбільш яскраві, які ваші враження від вашого першого візиту до Китаю?

Ви знаєте, я вже сказав, що враження дуже сильне, але настільки, що я просто розгублений був перший час. Я вперше в Китаї. Господь давможливість мені побачити в житті багато країн, тобто є з чим порівнювати, я був і в Африці, і в Європі, і працював в Японії, в Кореї, і є з чим порівнювати. І, ви знаєте, Китай зараз уже, по-моєму, він обігнав Корею, обганяє Японію, і скоро залишить далеко позаду Америку. Я не хочу тут робити зайві компліменти, тому що я знаходжусь в Китаї, але у мене було... Я все-таки читав, я сходознавець і маю певну інформацію, але ту інформацію, яку я мав у голові, вона виявилась настільки застарілою. Я розумію, що я бачив лише краєшок Китаю, тобто лише Пекін, але я дивився телебачення, я бачив програми провінційного телебачення. Я просто вражений не стільки величчю деяких будівель, а обсягом усього цього. Таке враження, що перебудовується вся країна, перебудовується весь Пекін. Метро, яке я знав там було дві лінії, як у нас колись як і зараз у нас у Києві фактично. Буквально за остатні 2-3 роки воно вже стало такою мережею павутиння, розумієте. При чому, якісно побудовано, побудовано розумно, розраховано не тільки на китайців, а й іноземець може там спокійно орієнтуватися. Я не знаючи китайської мови, знаю ці написи, ставлення до людей теж дивує, туалети гарні, а це дуже важливо - що ми часто забуваємо в своїй країні - на кожній станції, ескалатори всі фактично на підйом працюють на виходах і тому подібне. Тобто враження несподіванно таке шокуюче, приємно шокуюче. Іноді боляче навіть за свою країну стає, що ми, нажаль, не можемо розвиватись, чи не хочемо, я не знаю в чому тут причина, але дуже шкода, що ми не розвиваємось такими темпами. Мені іноді здавалося, що якби Україна обрала собі не багатьох друзів у світі, скажімо, і з Європи в одночас, і з Росією, і з Америкою. Обрала собі країну, друга справжнього, якби цим другом раптом виявився Китай, ми б допомагали йому, Китай нам допомагав. Це нам дуже пішло б на користь нашому розвитку у всіх галузях, абсолютно у всіх галузях.

Професор Іван Бондаренко оглядає експозицію з історіі розвитку Міжнародного радіо Китаю

І ще одне запитання, гастрономічне. Ви вже щось куштували з китайської кухні, що вам сподобалося?

Так, я обожнюю китайську кухню. Я пам'ятаю, коли працював в Японії, там теж багато китайських ресторанів, китайської кухні, корейської кухні, японської кухні. От коли я казав моїй дружині - ти знаєш, не чекай мене сьогодні увечері, бо я з колегами йду в ресторан, і що її цікавило, то в який. Якщо я казав - в японський, то вона казала – о, боже мій, знову треба буде вечерю готувати. Якщо я казав, що іду в китайський, вона казала - слава богу, вечерю не треба буде готувати. Тобто є ж чудова приказка, що японці їдять очима, корейці язиком, а китайці шлунком, і дійсно якість страв і кількість того, що тобі пропонують дуже... Я люблю гостру кухню, ви ж бачите, я не худенький, тому я люблю поїсти. І вчора наша колега пані Надія, яка працює тут в агентстві Сіньхуа, докторант, до речі, нашої кафедри, запрошувала в ресторан китайської кухні. Ми їли пекінську качку, дуже гарно приготовану, і ми не змогли її з'їсти, нам ще з собою її віддали, щоб ми вдома доварили, зробили з неї суп. Чудова кухня, чудові люди, чудова країна, я від щирого серця бажаю успіху. І мені приємно, що я серед ваших колег побачив наших випускників, журналістів, які закінчили факультет журналістики нашого Київського університету Шевченка, яких цінують тут, які дійсно не забули українську мову, а, навпаки, роблять все, щоб допомагати розвиватися не тільки власній країні, але й нашій Україні, несучи китайську культуру, китайські досягнення, пропагуючи в усьому світі. Це правильно вони роблять, і я бажаю їм успіхів на цьому шляху.

І на завершення нашої розмови, звідси з Пекіна, щоб ви хотіли побажати всім студентам і тим, хто вивчає китайську мову і цікавиться китайською культурою?

По-перше, я хочу сказати, що ви зробили у своєму житті правильний вибір, тому що ваш фах завжди буде цінуватися і не тількі в нашій Україні, але і в Китаї і в усьому світі. Знання китайської мови – це вже гарантія того, що ви будете мати чудову можливість заробляти на хліб і, можливо, на хліб з маслом. Це – перше. По-друге, ви обрали для вивчення і мову і культуру народу, який дійсно найстаріший і наймудріший, можливо, у світі. Адже, коли, вибачте, ми ще ми з вами носили шкури і шукали печеру, де б переночувати, в Китаї, в Японії, в Кореї вже складали поетичні антології і писали чудові вірші, це була рузвинута культура. І я починаю свою лекцію студентам сходознавцям, я їм читаю про історію культури, з того, що забудьте все, що ви вчили в школі, забудьте, що ми найрозумніші європейці, найкультурніші і так далі. Це зовсім не так. Подивіться на Схід, ви побачите, що та культура набагато давніша нашої. Це не значить, що ми не повинні шанувати власну культуру, але світ настільки різний, настільки багатий, що чим більше ми вчимося, тим паче, вчимося тому, що є в Китаї, що було, що буде ще в Китаї – це тільки великий шанс у житті. Мої студенти-китаїсти, я вважаю, зробили правильний вибір. І ще хочу, щоб всі вони обов'язково побували в Китаї і щоб на власні очі переконалися наскільки мудрий вибір вони зробили, хто два, хто три, хто п'ять років тому.

Дакую вам, пане Іване! Дорогі друзі, я хочу Вам нагадати, що сьогодні гостем української служби Міжнародного радіо Китаю був Іван Бондаренко заступник директора, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри китайської корейської та японської філології Київського національного університету. Дорогі друзі текст розмови з гостем української служби МРК Іваном Бондаренко ви зможете побачити на нашому сайті за адресою www.ukrainian.cri.cn

До побачення!

До побачення, всього найкращого!