За історичними записами, до епохи середньовіччя в арабських країнах існував один з видів ударних струнних інструментів, який називався «сатар». За часів династії Мін (1368--1644 рр.) завдяки дружнім контактам між Китаєм і країнами Західної і Східної Азії, цей музичний інструмент прийшов з Персії до Китаю морськими шляхами. На самому початку він був популярний лише в пров. Ґуандун і навколишньому реґіоні, а після цього почав поширюватися по всьому Китаю. 

　　Завдяки доопрацюванню китайських народних музикантів цей музичний інструмент поступово перетворився на народний інструмент «ян цінь». 

　   Китайські Цимбали роблять з дерева. Корпус інструменту одночасно є резонансним пристроєм. Зовні цимбали нагадують метелика, тому цей інструмент також називають «метеликом». Під час виконання цимбали ставлять на дерев'яну підставку, а музикант б'є по струнах бамбуковими молоточками. Китайські цимбали роблять з дерева. 

　　Тембри китайських цимбал бувають різними. У них потужні і глибокі баси; альт - прозорий і чистий; верхи - світлі і дзвінкі. Тому цимбали використовують для виконання музики в швидкому темпі, а також для вираження почуття радості. 

　　Цимбали існують в Китаї вже більше 400 років. За цей час китайські музиканти створили новий вид інструментів, такі як цимбали альтерація, цимбали для транспонування, цимбали-«чжен» і електронні цимбали. Електронні цимбали викликають зацікавлення серед музикантів.  

      Завдяки багатолітньому поширенню і розвитку, китайські цимбали зберегли традиційні особливості і національий колорит, і в той же час вони залишаються улюбленим музичним інструментом народу.
　　[Музика]： 《Весна на ріці Цінцзян》