Кореспондент Медіакорпорації Китаю взяв інтерв'ю в українського експерта по сільському господарству Катерини Конащук

Кореспондент Медіакорпорації Китаю взяв інтерв'ю у Катерини Конащук, українського експерта з сільського господарства, стосовно питань безпеки сільського господарства в умовах воєнного стану в Україні.

Катерина Конащук, Експерт ринку сільськогосподарської продукції,

засновник і партнер Trend & Hedge Club

1. Сільськогосподарський сезон в Україні вже настав, але не має ознак завершення військових дій. Чи скоротяться посівні площі через війну? Які культури постраждають більше? Чи зростуть ціни на продовольство?

На цей момент приблизно 15% земель України перебувають під тимчасовим контролем російських загарбників, або в зоні бойових дій. Але це зовсім не означає, що посіви та врожай 2022 року будуть відповідно знижені.

Насамперед, тому що в Україні 2 посівні сезони – осінній та весняний. Восени ми вже висіяли ріпак, ячмінь, пшеницю – ці культури у весняний період потребують лише підживлення добривами та обробки ЗЗР. Весняна посівна компанія почалася кілька тижнів тому з посівів гороху, трохи пізніше, у квітні, сіятимуть соняшник, сою та кукурудзу.

Хоча це пов'язано з ризиком – близько 82,5 тис. га в Україні заміновані. Щодо найбільш негативного впливу на культури, гадаю, це найбільше позначиться на кукурудзі. По-перше, тому що кукурудза ще не посіяна, по-друге, тому що близько 50% кукурудзяного поясу України зараз перебуває у зоні бойових дій, по-третє, це найбільш затратна культура як у грошах, так і залученні виробничого циклу.

І якщо насінням поточна посівна вже забезпечена, то ЗЗР та добривами, лише на 50%-60%. Найбільш проблемним питанням забезпечення поки що залишається паливо. До війни близько 80% дизельного палива Україна купувала у Білорусі та Росії, і тепер активно переключається на постачання його з Європи.

Що стосується цін – це завжди баланс попиту та пропозиції. Війна в Україні суттєво знижує пропозицію на світовому ринку кукурудзи, пшениці, соняшникової олії, ячменю, а отже, якщо війна буде тривати – продовжиться і зростання цін!

2. Будучи європейською житницею, Україна оголосила в березні, що припинить експорт деяких сільськогосподарських побічних продуктів. На додаток до м'яса, цукру і солі, є також продовольчі культури, такі як гречка, просо, жито і овес. При розвитку ситуації чи будуть найбільш вирощувані культури в Україні, такі як кукурудза і пшениця, також включені до списку призупинення експортних поставок?

Одразу після початку війни урядом України було запроваджено ліцензування експорту основних культур, проте кілька днів тому зі списку було виключено основні продукти українського експорту – кукурудзу та олію. Пшениця підлягає ліцензуванню, але не обмеженню експорту – тому що запаси в Україні досить великі.

Запаси кукурудзи – близько 12,7 млн. тонн, пшениці – 7,2 млн. тонн.

Обсяги експорту поки що не обмежуватимуть, тому що, з одного боку, нам потрібно звільнити сховища для прийому врожаю сезону 2022. Збирання врожаю стартує вже через 3 місяці!!! І валютна виручка для селян та економіки країни дуже потрібна.

Але з іншого боку, основним обмежувальним фактором є логістика зерна через заблоковані порти. Тому я не бачу загрози державних обмежень експорту цих культур мінімум у найближчі 6-8 місяців. А далі врожай покаже.

3. Чи є загроза продовольчій безпеці України? Чи пошириться ефект доміно на Європу і навіть на весь світ в короткостроковій або довгостроковій перспективі?

На жаль, складно поки що припустити, як довго триватиме ця війна, але загрози продовольчій безпеці України цього року немає.

Внутрішні потреби України на рік – приблизно 7 млн. тн пшениці та стільки ж кукурудзи. І, як я вже згадувала, зараз у запасах є річний обсяг споживання пшениці, і майже два річні обсяги споживання кукурудзи. А збирання врожаю вже скоро почнеться!

Європі так само малоймовірно, що загрожує нестача продовольства, бо вони самі чимало виробляють, і щодо пшениці є нетто-експортерами. А кукурудзу вони, найімовірніше, зможуть закупити в Америці – країнах Північної чи Південної Америки. І купівельна спроможність країн ЄС велика, тому за них турбуватися не варто – їм доведеться заплатити дорожче, але не голодувати.

Найбільшу загрозу продовольчій безпеці на собі відчують країни Близького Сходу та Північної Африки.

Українські фермери, як і міжнародні трейдери, повністю розуміють свої зобов'язання щодо контрактів на експорт зерна, які укладені, але не реалізовані, і чекають на можливість максимально виконати свої зобов'язання.

4. Який стан ланцюжка поставок сільськогосподарської продукції між Україною та світом?

Український експорт основних сільгоспкультур (пшениці, кукурудзи, ячменю, ріпаку та сої) зріс у 10 разів за останні 20 років, та у 2020 році перевищив 60 млн. тонн. Приблизно 96-97% цього обсягу (через дешевшу морську логістику) становить експорт через порти Азовського і Чорного морів.

З початку військових дій усі ці порти заблоковані російськими військовими судами без можливості виконати Україною всі умови за наявними контрактами.

На цей момент експорт зернової продукції здійснюється лише двома маленькими портами на ріці Дунай або залізничною логістикою з поточною пропускною здатністю 20.000 тонн на добу. Це несуттєвий обсяг і збільшити його не так просто і швидко через різницю ширини рейок.

В Україні, як і в усіх країнах колишнього Радянського Союзу, так і в Монголії, наприклад, ширина рейок становить 1520 мм, а в більшості країн Європи, і зокрема, у країнах Європи, що межують з Україною, ця ширина становить 1435 мм. Ці 85 мм різниці мають дуже значний вплив, тому що потрібна заміна колісних пар, або платформ, або повне перевантаження товару. І кожен з цих варіантів вимагає не тільки витрат, але й часу для будівництва достатньої кількості транспортних засобів, так і терміналів для перевантаження.

Роботи щодо цього завдання вже розпочалися, але не варто очікувати швидких та суттєвих результатів.