Нові концепції, заходи та практика Китаю в галузі поваги та захисту прав людини можуть стати повчальним прикладом для інших країн світу, особливо для країн, що розвиваються, йдеться в доповіді аналітичних центрів, що опублікована у понеділок.
У доповіді, під назвою "Заради щасливого життя народу – теорія і практика дотримання прав людини в сучасному Китаї", зазначається, що за останні кілька десятиліть у Китаї з бідності було виведено близько 770 млн сільських жителів, наявний дохід на душу населення зріс більш ніж у 180 разів, а середня очікувана тривалість життя населення збільшилася до 78,2 років із менш ніж 35 років до утворення КНР у 1949 році.
Як доказ прогресу Китаю в галузі прав людини можна навести індекс людського розвитку /ІЛР/ Китаю. Цей показник було створено Програмою розвитку ООН шляхом інтеграції таких базових показників, як очікувана тривалість життя, рівень освіти та якість життя. ІЛР Китаю зріс з 0,499 у 1990 році до 0,761 у 2019 році, що дозволило країні увійти до числа країн із високим ІЛР.
У доповіді успіхи Китаю у просуванні захисту прав людини пояснюються рішучим керівництвом КПК, прагматичним підходом, опорою на розвиток, правовим керівництвом, а також взаємним навчанням та інклюзивністю.
Твердо дотримуючись ідеї те, що право на існування та розвиток є першорядним основним правом людини, Китай зміг задовольнити основні життєві потреби величезного населення і повністю побудувати суспільство середнього достатку.
Країни, що розвиваються, на частку яких припадає понад 80% всього населення світу, також стикаються з подібними завданнями. Саме в цьому сенсі дослідження та досвід Китаю становлять для них величезну цінність для аналізу, йдеться у доповіді.
Як зазначається у доповіді, Китай успішно проклав шлях розвитку прав людини, який відповідає тенденції часу та його власним національним реаліям. У ньому також говориться, що Китай поважає різноманітність практик у галузі прав людини та наполягає на тому, що не існує ідеальної "утопії" у цій галузі.
Згідно з документом, Китай виступає проти подвійних стандартів щодо прав людини, протидіє спробам політизувати та використовувати права людини, як інструмент чи зброю, а також виступає проти втручання у внутрішні справи інших країн під приводом захисту прав людини.
У доповіді йдеться, що всі країни, ґрунтуючись на рівності та взаємній повазі, мають активно розгортати діалог та співробітництво з прав людини, розширювати консенсус, усувати розбіжності, вчитися одна в одної та досягати загального прогресу.
У документі міститься заклик до зусиль щодо сприяння формуванню більш справедливої, неупередженої, раціональної та інклюзивної глобальної системи управління правами людини, а також спільної побудови спільноти єдиної долі людства.
