Про сакральний звязок екологічної політики китаю та україни

Коли я вперше потрапив до Китаю, я зрозумів, що українська і китайська цивілізації мають дуже багато спільного. Їдемо ми по Пекіну і я бачу, що там дуже багато верб росте. Запитую у перекладачів: "А що наші українські верби роблять у вас в Китаї?" А мені і відповідають, що верба в Китаї – сакральне дерево, яке китайці дуже люблять.

Українці теж люблять вербу. В Україні два головних сакральних дерева: верба і калина. Отже, принаймні, по параметрах верби українська і китайська цивілізації точно споріднені.

І що мене надзвичайно вразило: китайці дуже серйозно працюють над покращенням екологічної ситуації.

Коли ми були в Дуньхуані (це китайські ворота на Великому Шовковому Шляху), ми побачили, що там в пустелі висаджено дуже багато дерев, до кожного з яких індивідуально підведена вода. Їдучи в автобусі ми бачили сотні, тисячі висаджених дерев, які, безумовно, змінюють сухий клімат пустелі.

А багатомільйонному Пекіні, столиці Піднебесної - великої китайської держави, нам розповіли, що для покращення екологічної ситуації, ввели обмеження для автомобілів. Один день виїжджають автомобілі з чотними, в інший день – з нечотними номерами. І це також – помітний китайський внесок в покращення екології.

Це - лише фрагмент. А найбільше мене порадувало, що екологічні питання винесені на державний рівень. Створена урядова програма покращення екології, проводяться симпозіуми і конференції. А для підприємств, які очищують промислові стоки і викиди в атмосферу, запроваджені економічні механізми підтримки.

Я переконаний, що цей досвід Китаю варто поширювати в усьому світові і в Україні, зокрема.

20.09.2021

Професор Валерій Бебик (Україна)