Плюси і мінуси китайської та американської моделей

6 січня 2021 року – «чорний день» в історії американської демократії. Конгрес, що представляє політичний центр США і символ американської демократії, занурився в хаос і розгул насильства. Чи можна розглядати захоплення Конгресу прихильниками Дональда Трампа як «бунт» або «державний переворот»?

За день до цього Дональд Трамп, який не визнав свою поразку на виборах, заявив, що на церемонії оголошення офіційних підсумків на наступний день на конгресменів «чекає сюрприз». Нападки озброєних бандитів – прихильників Трампа, – привели до припинення церемонії в Конгресі, на якій планувалося оголосити про перемогу Джозефа Байдена.

Падіння імперії завжди супроводжується цілою низкою чинників, не залежно від її сили і військової могутності. Незважаючи на те, що на цей раз захоплення Конгресу вдалося зупинити, однак політика дипломатичної ізоляції, порушення і вихід з міжнародних договорів, а також заперечення міжнародної, економічної ситуації, ігнорування екологічного і соціального факторів протягом чотирьох років привели до тенденції занепаду американської демократії.

6 січня 2021 року американська мрія довела свою неспроможність. Американці завжди називали себе «зразком світової демократії», але насправді на світовій арені США постійно виступали і суддею, і обвинувачем. За кілька останніх десятиліть адміністрація США під тиском нав'язувала нерівноправні договори, правила і власні закони іншим країнам, керуючись методом «батога і пряника». У випадку з непокірними непоодинокими були збройні конфлікти і війни.

За чотири останні роки всередині американського суспільства намітився розкол. До цього варто додати повний відкат в економіці, освіті, політиці, соціальній сфері та охороні здоров'я, – все це відобразило крах американської моделі. Однак раніше саме така модель вважалася оптимальною моделлю демократичного розвитку, цієї моделі слідував весь світ, розглядаючи її як останню інстанцію та ідеал.

Американський лібералізм змінився і мутував. Хоча США – багата країна, однак навіть це не допомогло в роботі державного управління та модернізованого розвитку, за ці невдачі «платить» американське суспільство, зокрема, це вдарило по найбільш вразливим групам населення, що спровокувало соціальний розкол.

Політична система і система демократії Китаю разюче відрізняються від американського варіанту. У Китаї відстоюють мир, відкритість і справедливе управління, намагаючись ліквідувати бідність, активізувати інфраструктурне будівництво, просувати модернізований розвиток, не забуваючи про реформування і диверсифікацію економічного розвитку. Всі заходи спрямовані на благо народу, країни і світу.

Американська демократія виступає за лібералізм і «свободу особистості», але насправді планка і рівень гарантії основних прав і свобод особистості постійно падає. До такого висновку можна прийти, спостерігаючи за постійними актами насильства і ситуацією у сфері прав людини.

Історично поняття демократії завжди розглядалося в розвитку, – від Платона до Токвіля і Жан-Жака Руссо, – історія не знає універсальної моделі демократії. На різних історичних етапах у різних країнах вирішувалися різні за своєю суттю завдання соціально-економічного розвитку.

Якщо країна перебуває в умовах ізоляції, якщо в ній присутній соціальний розкол, гостро стоїть проблема злиднів, а влада піклується лише про заможні прошарки суспільства, хіба можна говорити, що в цій країні торжествують свобода і демократія?

Китай йде по шляху, який відповідає реаліям країни. Успіхи соціалізму з китайською специфікою, демократична процедура прийняття правових ініціатив і рішень гарантують їх правильність і демократичний характер.

Автор: П'єр Пікуарт – французький оглядач, синолог, доктор політології Восьмого паризького університету, директор Французького дослідного центру з вивчення Китаю.