Захід змушує транснаціональні підприємства залишити Сіньцзян – це провал у галузі прав людини
Останнім часом німецька автомобільна компанія Volkswagen зазнає політичного тиску з боку Заходу, США у тому числі у зв'язку з тим, що дев'ять років тому вона відкрила завод у китайському Сіньцзян-Уйгурському автономному районі (СУАР). Віце-канцлер, міністр у справах економіки та захисту клімату ФРН Роберт Хабек зазначив, що одній компанії було відмовлено у наданні гарантії на нові інвестиції в СУАР Китаю через «права людини» у цій країні. Згодом ЗМІ повідомили, що цією компанією виявився німецький автовиробник Volkswagen. Це ще один конкретний випадок необґрунтованого переслідування іноземних підприємств у СУАР після того, як на початку цього року компанія Tesla відкрила новий автосалон у Сіньцзяні і зазнала нападок із боку західних політиків.
У 2013 році компанія Volkswagen побудувала завод у Сіньцзяні, де 25% робітників – представники національних меншин Китаю. Протягом тривалого часу не було «скандалів», що пов'язані із порушенням «прав людини» у Німеччині або за китайськими стандартами. Сьогодні Volkswagen змушений «доводити свою невинність» перед німецькими ЗМІ, компанії доводиться захищати свої звичайні законні та взаємовигідні ділові відносини з Сіньцзяном, цей факт сам по собі є великим регресом для західної, у тому числі й американської комерційної культури.
У зв'язку з сильно спотвореною громадською думкою про Сіньцзян з боку Заходу, генеральний директор Volkswagen Group Герберт Дісс зазначив, що завод у СУАР не закриється, проте він говорив дуже обережно. За його словами, компанія не пов'язана з "примусовою працею", вона лише "сподівається продовжувати свою роботу". Він додав, що якщо Volkswagen збереже свою присутність у Сіньцзяні, «це буде сприятливим для місцевих жителів». В останні роки все більше транснаціональних підприємств помічають переважне інвестиційне середовище у Сіньцзяні, тому обирають цей район для розвитку. Ці компанії, з одного боку, завдяки своїй діловій інтуїції отримують велику вигоду, з іншого боку, створюють робочі місця місцевого населення. Це типова безпрограшна модель, а також внесок у захист прав людини.
Люди, які використовують захист «прав людини в Сіньцзяні» як привід, роблять лише те, що завдає шкоди правам людини в СУАР. Вони залякують іноземні компанії, насильно відокремлюючи Сіньцзян від глобального виробничих ланцюжків. Хіба це не пряма шкода правам людей на існування та розвиток? Вони намагаються знищити бавовняні посіви, автомобільне виробництво, вони хочуть перетворити кошти на існування мешканців Сіньцзяну на жертву «політики стримування КНР за допомогою СУАР».
Цей недавній випадок у Німеччині викликає жаль. Хоча цей приклад не може відображати всю картину китайсько-німецьких відносин, це протидія, яку не можна ігнорувати. Уряд Німеччини відмовився надавати гарантії на нові інвестиції компанії Volkswagen. Це не вплине на діяльність автовиробника в Китаї, однак це поганий сигнал із Німеччини. Прагматична та раціональна політика щодо КНР, яка була під час правління Ангели Меркель, огортається ідеологічною тінню.
Проте тенденції епохи не повернути назад. Хоча анти-китайські сили США і Заході загалом намагаються стримати КНР, їхні дії непопулярні і приречені на провал.
