«Священномудрий піїт» Ду Фу і його вірші 
Міжнародне радіо Китаю

       В історії китайської літератури Лі і Ду були великими поетами, які жили за династії Тан (618—907). Лі — фамілія відомого поета Лі Бо, який був вшанований титулом «Шисянь» - «поетичний небожитель»; а Ду – фамілія іншого не менш відомого поета Ду Фу, якому в традиційному китайському літературознавстві присвоїли титул «Шишен» («Священномудрий піїт»).  

 Ду Фу народився у 712 році, в провінції Хенань. Ду Фу був онуком поета Ду Шеньяня. З дитинства Ду Фу був дуже розумною дитиною. Коли йому виконалось 7 років, він вже писав вірші. В молодості Ду Фу багато мандрував Китаєм, жив розгульним життям. Приїхавши до столиці, Ду Фу отримав у палаці невеличку посаду. В середині свого життя Ду Фу у столиці Чаньань було досить жалісне. Саме в цей період він на свої очі побачив занепад влади, розкішне життя вельмож і потреби звичайних людей, їх злиденне життя. Тому Ду Фу поступово став поетом, який у своїх творах постійно звертався до теми звичайного народу. 

  У 755 році 43-річний Ду Фу нарешті отримав державну посаду. Однак, місяць потому після його призначення відбулось повстання Ань Лушаня, і Ду Фу втік зі столиці, родина ж його залишилась у Чанъані, він протягом довгого часу не отримував від них ніяких новин. Саме в цей час Ду Фу написав багато своїх невмирущих віршів, «Урядовець у Шихао», «Урядовець у Сіньані», «Урядовець у Тонгунь», «Прощання молодої», «Прощання старого діда», «Прощання безпритульного». В цих творах поет висловив глибоку занепокоєність умовами життя народу і ненависть до війни. 

  У 759 році Ду Фу пішов зі служби і переселився з родиною на південь, у пониззя річки Янцзи. Там він жив далеко від політичного життя. У той час він написав багато відомих віршів, у яких описав злидні. Однак у цей період Ду Фу почав розуміти, що в житті є не лише лихо і страждання, але й добро, і радість. А сама людина – носій доброго і світлого. Тому у своїх віршах Ду Фу висловив душевне тепло, не зважаючи на свої нещастя та нещастя його країни. 

  У 770 році Ду Фу у віці 59 років помер у злиднях. Його творчість нараховує більше 1400 віршів, у яких відображені настрій протистояння танським вельможам і історична панорама правління династії Тан: процвітання, занепад. Серед віршів Ду Фу офіційна китайська критика виділяла твори написані на політичні теми (оспівування імператора) і на теми тлінності існування, людську нікчемність. Серед віршів Ду Фу виділяються чотиривірші, які дуже навантажені історичними і міфологічними алегоріями, і їх важко зрозуміти без коментарів. Твори Ду Фу не лише мають широкий зміст, але й носять глибоке філософське значення. Одночасно з цим, поет приділяв велику увагу розвитку творчості в поезії. Про це свідчить його прізвисько «священномудрий».