Су Ши (1037—1101) на ім'я Цзичжань, і за прізвиськом Дунпоцзюйши, народився в районі Мейшань провінції Сичуань. Батько Су Ши був відомим вченим того часу. Він займався вивченням творів, написаних древньокитайською літературною мовою. Атмосфера в родіні сприяла тому, щоб Су Ши ще з дитинства проявив свої літературні здібності, писав вірші. Після того, як Су Ши поступив на державну службу, він був активним прибічником реформ заради процвітання країни. Однак, через свою політичну діяльність, Су Ши став жертвою палацевих інтриг за свій справедливий і прямий характер. Останній період його життя був дуже важким: у віці 43 років Су Ши декільк разів був на каторзі. Але завдяки своєму життєвому досвіду, Су Ши добре розумів моральні принципи конфуціанства, канони буддизму і даоський містицизм. А саме, знання буддизму і даоського містицизму допомогли йому всебічно проаналізувати і досліджувати різні філософські проблеми, і звільнитись від гірких дум про життя, а володіння конфуціанською думкою мало вплив на його погляди щодо управління. Тому Су Ши протягом всього життя зберігав високі помисли і душевну чистоту.  

　　Су Ши був щирою людиною. Він сміливо відстоював свої принципи, однак при цьому був відкритою людиною, далеких від інерції. Багато письменників пізнього середньовіччя заздрили його манері поведінки, так званій «поведінці Дунпо». Цей стиль поведінки був популярний серед інтелектуальної еліти Китаю протягом 800 років.  

　　Су Ши був талановитим поетом, він став відомим завдяки його віршам у жанрі «ци». В поезії Су Ши широкий зміст, незвичайні метафори і образна мова. Вірші в жанрі «ци», написані Су Ши, оригінальні за своєю суттю. Він не лише вирвався з кола старого розуміння жанру «ци», який до нього був пов'язаний з романтичним змістом віршів, а й у своїх творах у жанрі «ци» він зобразив життя і прагнення звичайних людей. Крім того, Су Ши відоий як талановитий прозаїк. Завдяки своєму таланту Су Ши став одним з 8 відомих письменників династії Тан. 

　　Су Ши був одним з чудових майстрів есе - «фу». Серед цих творів дуже визначним є «Фу про червону стіну». Під час написання даного есе Су Ши поєднав точність і виразність мови з містичними настроями та ідеями даосизму. Це есе поділяється на дві частини. У першій частині описується поетичний осінній краєвид, а у другій частині подається живописна картинка зимового пейзажу. Завдяки опису природи і яскраво висловленим ідеям автора, «Фу про червону стіну» став кращим прикладом жанру «фу».