"Глибокої осені, на 8-му місяці, безмежні ґаолянові поля червоніли, перетворюючись неначе на неосяжне море крові, ґаолян то щільною стіною блищав на сонці, то схиляв свої стебла, мов утомлена жінка; у ґаоляні часом шумувало кохання. Віяв холодний осінній вітер, яскраво світило сонце, і по небу кольору синьої черепиці пливли огрядні хмари, й ґаоляну сновигали купками люди з обличчями блідо-червоного кольору, і десятки років для них минали, мов один день».

© China Radio International.CRI. All Rights Reserved.
16A Shijingshan Road, Beijing, China. 100040