Китайський сільськогосподарський календар - це поєднання місячного і сонячного календаря. З одного боку, згідно з цим календарем початок року пересувається на початок весни, що відповідає молодику в кінці січня - початку лютого. Кожен місяць за цим календарем починається з молодого Місяця, а 15-го числа кожного місяця на небі обов'язково з'являється повний Місяць. А з іншого боку, сонячний календар ділить рік на 24 сільськогосподарських міні-сезони за положенням Сонця щодо Землі. Ці сезони ніяк не пов'язані з рухом Місяця. Чотирьох сезонів цілком достатньо для міських жителів, але недостатньо для селян, які бажають точно знати, коли настануть останні заморозки і коли буде пора сіяти зерно.

Назви 24 сезонів тісно пов'язані зі змінами погоди і пори року, із землеробством. У теорії 24 сезонів зосереджена мудрість китайського народу.

Піднебесна 21 червня зустрічає "Поріг літа" (Сячжи) – один з 24 сезонів традиційного китайського календаря. На цей день припадає літнє сонцестояння – найдовший день у році. Разом з "Порогом зими", це одне з найстаріших свят Піднебесної. Аж до династії Цін на нього оголошувалися офіційні вихідні: прості люди відпочивати день, державні службовці – три. "Поріг літа" знаменує собою прихід спеки в Китаї. Охолодженню тіла в спеку сприяє і сезонний фрукт лічжи. Зустрічають прихід сезону локшиною. У Китаї з цього приводу існує безліч приказок. Наприклад: «Пельмені – на "Поріг зими", локшина – на "Поріг літа".