Лі (кит. 礼Lǐ) — ключова категорія китайської філософії, особливо конфуціанства. Список перекладів цього поняття включає такі варіанти як благопристойність, етикет, етика, ритуал, церемонії. Головна складність визначення цього терміну полягає в тому, що китайські філософи вкладали в нього не лише правильну поведінку, а й ті світоглядні підвалини, з яких правильна поведінка виникає. Тобто це не просто шанобливість по відношенню до старших, а й розуміння того, яку роль відіграють старші в суспільстві, розуміння того, що шанобливість до старших є необхідною. І вже з цього розуміння з неминучістю виникає правильна, шаноблива поведінка. При цьому ні про який відхід від лі не може бути і мови - кожен його носій точно усвідомлює, що дотримання цих норм не просто потрібне і необхідне, воно є найближчим до природи людини як такої.

У найдавніших літературних пам'ятках (Ши цзін, Шу цзін) ця категорія позначала обряди, що дають можливість подолати політичні конфлікти та відображає єдність світу.

Конфуціанство розглядало ритуал Лі як мірило в управлінні державою і самовдосконаленні. Цзо Чжуань наводить кілька формулювань цього поняття, а Лунь юй - численні приклади його використання. За визначенням Сюнь-цзи, ритуал Лі використовувався для подолання прагнень.

Актуальність поняття ритуалу в класичному Китаї була пов'язана з інтелектуальною кризою, викликаною розкладанням історичного устрою епохи Чжоу. Ритуал Лі грав важливу роль в епоху, що минала: він оформлював відносини всередині кланів і між ними, а також закріплював норми поведінки з гостями і «варварами». Ритуал піддавався висміюванню з боку моїстів, які вважали ритуальні засоби управління недостатніми. Штучність ритуалу також викликала нападки з боку даосів - прихильників природності.

Класичними джерелами по практиці ритуалу є три тексти: «Чжоу Лі», «Лі Цзі», «Ї Лі».