Наньін представляє собою народну музику, яка отримала розповсюдження серед жителів, які розмовляють південно-фуцзянським діалектом. Це музика з древньою історією, і вона привертає велику увагу китайських та закордонних музикознавців, які займаються дослідженням китайської традиційної музики.

Музика наньін зародилась у місті Цюаньчжоу, яке у Танську епоху (618 – 907 рр.) поступово перетворилось на важливий зовнішньоторгівельний порт. Це сприяло розвитку музичної культури, яка проникла сюди з Центральної рівнини. Поступово ця нова музика злилась з місцевою народною музикою, що додало глибокий місцевий колорит. Перетворюючись та розвиваючись, музика увібрала мелодику різних китайських місцевих опер і народних пісень, що зробило музику наньінь більш своєрідною та неповторною.

Мелодія наньінь наповнена витонченості та ніжності, її ритм спокійний. Люди не лише насолоджуються нею, але й висловлюють почуття розлуки, туги за рідним краєм, за її допомогою.

 Змістом пісень на мелодію наньінь є билини та драматичні події. Переважно це розповіді про кохання між парубком та дівчиною, і про їх прагнення вільно одружуватись та щасливо жити. 

Молоді музиканти та виконавці використовують мелодії музики наньінь у своїх сучасних творах та піснях, намагаються відтворити первинні образи виконавців, а також адаптують і роблять сучасне аранжування. Ось наприклад, відома в Китаї група SHE, випустила пісню, яка зветься «Довга розлука».

Протягом тисячоріч музика наньінь процвітала у районах Південного Фуцзяня, і стала популярною не лише в Китаї, але й за кордоном. У Китаї ще багато цікавої музики, і ми обов'язково про неї поговоримо в наступній програмі «Класична музика Китаю».