Ці Байши 齐白石 (1 січня 1864 ─ 16 вересня 1957) народився в окрузі Сянтань міста Чанша провінції Хунань. Його справжнє ім'я Чунь Чжи 纯 芝. У Китаї його називають майстром сучасного китайського живопису в стилі «ґохуа», його творчість відома всьому світу. На початку, він освоїв ремесло теслі, потім заробляв на життя продажем картин, у віці 57 років оселився в Пекіні. Добре відомі його картини із зображеннями квітів, птахів, комах, риб, пейзажі. Його сувої лаконічні і живі.

Він був почесним професором Центральної художньої академії, головою Асоціації художників Китаю. Найбільш відомі його картини «Пуголовки в гірському джерелі» «蛙声十里出山泉», «Креветки» «墨虾». Ці Байши, живучи в бідності в бурхливі часи воєн і смути, не дозволяючи собі відпочивати навіть один день, зміг прожити майже сто років. Ніколи не запобігав перед чиновниками, любив просте селянське життя.

Сьогодні про Ці Байши знову сперечаються, шукають натхнення в його картинах. І через 50 років після смерті художника велика кількість любителів живопису вивчає його творчість. Знаменитий теоретик мистецтва, художник Шао Дачжень 邵大箴 написав: «Ці Байши - це велика книга, щоб по-справжньому її прочитати, потрібно знову і знову перечитувати».

Народження Ці Байши як великого сучасного художника відбулося після «руху четвертого травня». Цей рух став надихаючою силою для Ці Байши. Але художник не потрапив під вплив радикалізму і критики традиційної китайської культури, він ратував за з'єднання китайської і західної культури. Ці Байши прийшов у живопис з ремесла теслі, навчався під керівництвом старих майстрів, пройшов важкий шлях пошуків, і, нарешті, став визнаним художником по всій країні, завоював високу репутацію на світовій арені мистецтва.

Як людина з глибокими традиціями і духом новаторства Ці Байши відчував сильний тиск з двох сторін: художники, які шанувати традиції та нехтували художніми новаціями, недостатньо поважали Ці Байши. З іншого боку, люди, які сприймали вплив західної культури, вважали, що китайський живопис має йти тільки шляхом злиття із західним живописом, засуджували Ці Байши, який дотримувався традицій живопису старого Китаю. Ці Байши пішов своїм унікальним шляхом.

Ці Байши «画吾自画» «малював своє і малював сам», не боявся простих сюжетів, на його картинах з'являлися капуста, плоди таро, гарбуз, тин. У світі художників Пекіна не бракувало людей, які не визнавали Ці Байши, тому що в їх колі його сюжети називали занадто «простими», деякі навіть називали його «селюком» але його роботи подобалися людям і добре продавалися.

Хоча в душі Ці Байши був схильний до широких мазків живопису в стилі «写意», що означає «писати ідею», але людям більше подобається його ретельний пензель, який зображував рослин і комах. Перед приїздом до Пекіна Ці Байши ловив багато комах: цвіркунів, метеликів, богомолів, коників. З 1909 по 1919 їм було зроблено понад тисячу ескізів. Це дозволило Ці Байши краще дослідити життєву силу різних рослин та істот, а потім зображувати їх на картинах. Мей Ланьфан 梅兰芳, Шан Сяоюн 尚小云, Цзінь Чен 金城 та інші знаменитості попросили саме такі його роботи. Мей Ланьфан також офіційно став учнем Ці Байши.

Під час «культурної революції» творчість Ці Байши знову піддалася критиці. У той час його називали феодальним художником. З початком реформ і відкритості, особливо з кінця 1980-х років почалося більш повне розуміння спадщини Ці Байши, поглиблене дослідження його творчості.

Ці Байши не наслідував сліпо своїх попередників, перед якими схилявся. У своєму художньому стилі, він навчався на зразках класичного живопису «ґохуа», вбирав народні художні елементи, сміливо вводив оригінальні прийоми, йшов своїм шляхом. Того ж він вимагав від студентів. Відомо його вислів: «学我者生, 似我者死» - «Хто в мене вчиться, той живе, хто мене копіює, той вмирає». Він вважав, що слід скромно вчитися на досягненнях попередників, але якщо у творчості сліпо їх копіювати, то мистецтво втрачає свою життєву силу.

Картини Ці Байши вишукані й популярні в народі. Ці Байши не підлаштовувати під смаки публіки, але його творчість відповідає смакам маси людей і в той же час служить їм. Відомий скульптор і мистецтвознавець Ван Чжаовень 王朝闻 сказав про це так: «Відповідати, щоб підкорити».

В останні роки життя Ці Байши дружив з Сюй Бейхуном 徐悲鸿. Сюй Бейхун знаковий художник ХХ століття, його внесок у китайське мистецтво незаперечний, але у нього були свої власні позиції і пристрасті в мистецтві. Він по своєму оцінював художників, які відстоювали традиційні форми живопису і проявляли новаторство. До визволення Сюй Бейхун був ректором Національного Пекінського художнього училища (попередник Центральної академії мистецтв). Сюй Бейхун відчував велику повагу до Ці Байши, запросив його в училище на посаду професора, дав йому зарплату, показуючи, що надає важливого значення традиціям та інноваціям. Хоча стиль «ґохуа» Сюй Бейхуна був злиттям китайського і західного живопису, але знайшов визнання Ці Байши.

За своє життя Ці Байши створив понад 10 тис. картин, багато з його сюжетів були подібними, але кожен твір Ці Байши вартий того, щоб його побачити. У Ці Байши є відомий вислів: «Не можу дозволити собі і одного вільного дня». Протягом багатьох десятиліть він постійно щодня трудився, що зробило його дуже плідним художником, у нього величезна кількість картин, печаток з каменю, поетичних творів. Кажуть, що Ці Байши вимагав від себе щодня малювати по п'ять картин. У день свого 90-річчя пізно ввечері, провівши останніх гостей, взявся за пензель малювати картину і тільки після неодноразових умовлянь домашніх пішов відпочивати. Наступного дня рано вранці, вставши з ліжка, відразу відправився в майстерню, і тільки намалювавши п'ять картин, з'їв сніданок. Поївши, знову відправився в майстерню. Родичі стали вмовляти: «Хіба ти не написав п'ять картин?». Ці Байши відповів: «Вчора день пройшов даремно, сьогодні потрібно надолужити».

Відомий історик Чжао Янься 赵艳霞 пише: «Поняття «神» «душі, суті» в китайській класичній естетиці є фундаментальною естетичною категорією, ретельна робота пензля - характерна особливість художніх досягнень Ці Байши. Теорія Ґу Кайчжи «写神传照» «писати душу, передавати образ» у творчості Ці Байши втілилася в практику «为万虫写照, 为百鸟传神» «в тисячах комах - писати образ, в тисячах птахів - передавати душу».

Поняття «妙» «досконалої краси» є важливою естетичною категорією традиційної китайської культури. Так звана «досконала краса» - тонкий секрет і незбагненний закон зміни і розвитку явищ. Тому що «досконала краса» не встановлюється, не обмежується, що дозволяє їй виходити за межі обмежених образів предметів, не прив'язана до красивого і чудового, а більш тісно пов'язана з 道 «дао», 无 «відсутністю», 自然 «природним», і тому пов'язана з творінням і життям субстанції Всесвіту.

«Досконала краса» «妙» часто має стосунок до краси, що пов'язана з «神» - «душею, суттю». Ці Байши говорив: «Досконала краса картини між схожим і несхожим. Занадто схоже є вульгарним, не схоже стає обманом».

Зображення комах і рослин у Ці Байши деякі вважають занадто реалістичними. Насправді, ці зображення у Ці Байши походять з життя, але перевищують його, вони між схожим і несхожим. Зображені Ці Байши рослини і комахи більш красиві, вони яскравіші, більш одухотворені, ніж реальні, не відчувають тягот і страхів тлінного світу. Художник з конкретної форми рослин і комах абстрактно витягує найкраще і створює художній образ. Майже немає такої техніки живопису, яка подібно китайському стилю ретельного пензля може так точно зобразити «форму» предмета, і тут пензель Ці Байши в цій ретельності досягає межі досконалості.

Зосередженість Ці Байши на рослинах і всьому, що в них повзає, виникає з його ностальгії за сільським життям. В його очах рослини і комахи мають душу, позбавлені правди і неправди, каліцтва, але мають бажання жити. Він все це потворне, огидне, що, як правило, вважають, що не слід малювати, поміщав на своїх картинах, створивши свій власний світ рослин і комах. Це стан рівноваги світу - без ненависті, без убивств, є тільки художній смак». Так вважає історик Чжао Янься.

Зараз у Китаї мистецтвознавці частіше висловлюють думку, що живопис у стилі «ґохуа», що представлений у творчості Ці Байши потрібно більше показувати за кордоном, ретельно готувати виставки. Тому що багато людей за межами Китаю не розуміють, та й мало що знають про китайський живопис. Творчість Ці Байши дозволяє наблизити сучасного глядача до традицій китайського мистецтва.