Ся – найстаріша династія і держава в Китаї, що існувала в період з 2070–1600 років до н.е.

Більшість істориків за межами Китаю вважають династію Ся легендарною. Причиною цього є відсутність прямих письмових і археологічних свідчень часів існування цієї династії.

Згідно китайської міфолого-історичної традиції, основоположником китайської державності був Жовтий Імператор - Хуан-ді. Ймовірно, саме тому жовтий колір в Китаї вважається символом влади. Хуан-ді в XXVII столітті до н. е. після важкої боротьби зумів підпорядкувати собі вождів окремих племен і створив свою державу в горах Куньлунь –далеко на заході від басейну річки Хуанхе (назва якої, до речі, перекладається як «Жовта річка», теж опосередковано нагадуючи про засновника династії).

Цей легендарний та міфічний правитель вважається також засновником даосизму і пращуром усіх китайців (очевидною є аналогія з Адамом для Західної цивілізації). Хуан-ді мав 25 синів, 14 з яких (знову ж таки, подібно до синів біблійного Якова) стали родоначальниками відомих китайських кланів. Доля решти 11 невідома.

Саме в епоху династії Ся вперше з'являється поняття «Воля небес» (кит. 天命 tiānmìng) або «небесний мандат» – одне з центральних понять традиційної китайської політичної культури, що використовується як джерело легітимізації правлячої династії.

Правитель мав монопольний зв'язок з Небом, володіючи «небесною довірою», яку заслужив шляхом накопичення чесноти «де». Втрата чесноти трактувалася традиційною конфуціанською історіографією як основна причина втрати влади. Тому в класичній літературі Китаю засновники нової династії неодмінно постають носіями усіх найкращих рис, а падіння династії безпосередньо пов'язується з моральним розкладанням правителя, що призвело до втрати мандата.

Така втрата була подією космічного значення. В описах стародавніх китайців вона завжди супроводжувалася катаклізмами, чудесами та доленосними подіями.

Згідно з «Менцзи», аморальність правителя могла стати приводом до його повалення, тобто, благовоління Неба не вважалося вічним, змушуючи володаря пам'ятати про тимчасовість усього. Не всім правителям подобалася ця концепція. Наприклад, засновник династії Мін імператор Хун'у навіть вилучив відповідні місця з трактату. Щоправда, після його смерті цілісність тексту була відновлена.