До початку XX сторіччя основною грошовою одиницею в Китаї був срібний Лян, рівний 10 мао і 100 феням. Для крупніших платежів існували також срібні злитки-ямби (yuán bǎo) вагою до 50 лян. У сільській місцевості ходили стародавні мідні монети — цяні. При цьому, широке розповсюдження мали банкноти й монети різних іноземних держав.

срібні злитки-ямби (yuán bǎo)

Юані почали випускатися у вигляді срібних монет в 1835 році. Проте лян залишався в обігу як грошова одиниця. До 1930 року в лянах обчислювалися митні збори, а до 1933 і податки.

6 квітня 1933 року був виданий закон про уніфікацію грошової системи, але фактично він не привів до встановлення єдиної валюти. Як і раніше широке розповсюдження мали гроші різних іноземних держав і місцеві гроші — маньчжурські юані в Північно-Східному Китаї, санги в Тибеті, сінцзянські юані і юані Внутрішньої Монголії та місцеві паперові гроші в інших провінціях. У Центральному і Східному Китаї з 1938 по 1943 рік в обігу знаходилися японські військові ієни.

паперові гроші Внутрішньої Монголії

До 1935 року в Китаї фактично діяв срібний стандарт. Курс китайської валюти коливався залежно від світової ціни срібла. Згодом курс юаня відійшов від вартості срібла на світовому ринку у зв'язку з встановленням мита на срібло, що вивозилося з Китаю.

У 1935 була проведена грошова реформа, срібні юані були вилучені і замінені паперовими — «фабі». Було оголошено про відмову від срібного стандарту і перехід до валюти на базі золота, але без фіксованого золотого змісту юаня. Надмірна паперово-грошова емісія призвела до інфляції. Якщо в 1935 році курс юаня до долара США становив 3,36 юаня за 1 долар, то в серпні 1946 року — 3350 юанів за долар.

«фабі»

Після грошової реформи 1948 золотий зміст юаня був встановлений в 0,22217 г чистого золота і випущені нові паперові гроші — «золоті юані», на які обмінювалися «фабі» (3 млн фабі на 1 «золотий юань»). Офіційний курс до долара США був встановлений в 4 «золотих юаня» за долар, проте вже в грудні 1948 він був девальвований до двадцяти за долар.

У міру возз'єднання районів, опанованих комуністичною Народно-визвольною армією Китаю, відбувалося злиття місцевих банків. 1 грудня 1948 був створений Народний банк Китаю. З обороту вилучалися всі місцеві гроші, випущені в різних звільнених районах, і замінювалися банкнотами Народного банку Китаю — женьміньбі (юань).

Після утворення КНР грошовий обіг був поставлений під суворий нагляд держави на всій території країни. Для кожного району встановлювався обмінний курс місцевих грошей на юані з урахуванням їхньої купівельної спроможності і соціального становища їх утримувачів. Обмін загалом завершився до початку 1952.

У червні 1969 було офіційно оголошено латинське найменування китайських грошей — «женьміньбі» (Renminbi — «народні гроші»), одиницею яких є юань.

 Народний банк Китаю

До 1974 курс юаня до іноземних валют встановлювався переважно через фунт стерлінгів, а також гонконгський долар. З серпня 1974 було введене щоденне котирування юаня до долара США та інших валют на базі валютного кошика.

Частка китайського юаня у світовій торгівлі та валютних резервах постійно збільшується в міру зростання економіки КНР, яка сьогодні є другою за величиною у світі. У 2016 році китайський юань став однією з п'яти резервних валют Міжнародного валютного фонду зайнявши за часткою (11%) одразу третє місце - після Долара США (40%) та Євро (31%). В загальносвітових резервах МВФ оцінює частку юанів в 1,07%.

Михайло Іжик, українська служба МРК