На зміну династії Чжоу (про яку розповідалося в попередній передачі) прийшла династія Цінь, значення якої для сучасного Китаю переоцінити неможливо.

Розрізнені частини держави Чжоу були відновлені в ІІІ ст. до н.е. – коли феодальний правитель держави Цінь захопив землі інших феодалів і проголосив себе «Першим імператором Піднебесної». Тобто, перехід влади, як це найчастіше бувало в стародавньому світі, відбувся в результаті військового захоплення. Мирних демонстрацій тоді ще не придумали.

Новим правителем став Цінь Шихуанді, який досі залишається неоднозначною особистістю в історії Китаю. Це був жорстокий і невблаганний правитель. Саме в період його правління для захисту північних кордонів від набігів іноземців (нападів кочових племен) було об'єднано розрізнені ділянки оборонних споруд, які стали Великою Китайською стіною.

Одним з вчинків, який свідчить про деспотичність його натури, був наказ імператора про спалення всіх стародавніх книг – щоб усе, що відбувалося до його правління, було забуто. Такий собі процес «деминулізації». Монахів, які намагалися врятувати унікальні книги було страчено. На щастя, спроби окремих сміливців були успішними – інакше ми б ніколи не дізналися про Конфуція, Лаоцзи та інших філософів і їхні праці були б втрачені для людства назавжди. Це ще раз підтверджує те, що історію роблять сміливці.

Тим не менше, очевидними є і його досягнення на посаді керівника країни. Він був організатором ряду фундаментальних реформ, результатом яких стала поява імперського державного утворення, відомого як «Китай» (China, «Ціна» — Цінь). Воно увібрало в себе невеликі самостійні держави, котрі в історичній літературі прийнято називати «китайськими». Його посольства до Риму, відкрили нову державу світові, яка стала відома як «Ціна» («Cina» «China» від «Цінь»).

Після завоювання військами Цінь останньої незалежної удільної держави у 221 році до н. е., Цінь Шихуанді ще був формальним королем (王, ваном) держави Цінь. Бажаючи показати свою зверхність над іншими королями, він прийняв новий титул «хуанді» (皇帝), який традиційно перекладається як «імператор». Новий титул складався з двох ієрогліфів хуан (皇) та ді (帝), ними позначалися легендарні правителі Китаю на початку його історії. Він також означав «монарх Неба», засвідчуючи амбіції Цінь Шихуанді. Загалом, цей титул символізував не лише імператора Китаю у вузькому розумінні, а й володаря усієї Піднебесної, тобто усього світу.

Оскільки Цінь Шихуанді був першим, хто створив і носив вищезгаданий титул, його часто називають «Ши Хуанді» (始皇帝), тобто «перший імператор».

Якщо проаналізувати дії імператора, то незважаючи на давність подій, усі його кроки були б актуальними і зараз. Особливо для України. Для запобігання розколу імперії на ряд «удільних держав», Цінь Шихуанді та його головний міністр Лі Си провели ґрунтовну адміністративну реформу націлену на створення потужної централізованої держави.

Імператор створив добре розвинену мережу транспортних комунікацій — доріг і каналів. Завданням цих комунікацій було пришвидшення руху військ та збільшення товарообігу. Погодьтеся, це не завадило б і в нинішніх українських умовах. Цінь Шихуанді та його міністр Лі Си провели економічну уніфікацію імперії. Вони стандартизували міри ваги і довжини, валюту, законодавство тощо.

Однією з головних реформ стало вироблення єдиної для всього Китаю ієрогліфічної системи письма. Її основою стали письмена епохи Чжоу. Була припинена практика вживання різноманітних ієрогліфів, які були винайдені у багатьох «удільних державах» другої половини І тисячоліття і відрізнялися в кожному регіоні. Нові офіційні ієрогліфи були викарбувані на стінах палаців і, навіть, на горі Тяньшань, щоб засвідчити об'єднання Піднебесної «Першим імператором» та популяризували нове письмо серед простих людей. Тобто, діяв принцип «Одна держава – одна мова».

«Перший імператор» переймався не лише внутрішніми політичними проблемами, а й провадив активну зовнішню політику методом експансії. Він вперше у історії Китаю захопив землі на півдні імперії (сучасна провінція Гуандун). Цінь Шихуанді також вів постійну боротьбу з кочовими племенами півночі, переважно з хунну – предками відомих в Європі гунів. Хоч він і підкорив їх, проте його влада на «варварських землях» була хиткою. Імператор наказав звести оборонний мур на північних кордонах держави, щоб убезпечити себе від нападів кочових племен у майбутньому. Попри поширену думку, що Велику Китайську стіну було побудовано за часів Цінь Шихуанді, це твердження не є цілковито вірним. Імператор наказав об'єднати вже існуючі оборонні споруди, які і стали стіною. За підрахунками сучасників, під час її будівництва загинуло близько 10 % усього населення імперії.

Цінь Шихуанді помер під час поїздки до Східного Китаю у пошуках легендарного Острову Безсмертя. Хроніки свідчать, що він загинув від ртутних пігулок, які повинні були продовжити життя імператора. Намагаючись подовжити, імператор вкоротив.

Цінь Шихуанді було поховано у величезному мавзолеї з теракотовою армією, поблизу сучасного Сіаня. Його гробницю описав Сима Цянь. Вона відтворювала потойбічний світ: стеля була вкрита небесними світилами, а підлога землями і ртутними ріками. Гробниця «першого імператора» своїм багатством не поступалася могилам єгипетських фараонів. Мавзолей, а точніше місцезнаходження теракотової армії, вчені знайшли лише у 1974 році. Для охорони імператора стародавні китайці виготовили 7000 керамічних солдат в натуральний зріст. Кожна фігура мала оригінальний вираз обличчя. Солдати були поділені на загони і тримали таку ж зброю, як і їхні живі аналоги доби Ціньської імперії. Сучасні археологи і досі проводять пошуки основної гробниці імператора, сподіваючись на сенсацію.

Незважаючи на досить короткий період свого існування – всього 15 років (221 р. до н.е. – 206 р. до. н.е. ), роль династії Цінь для подальшої історії Китаю була величезною, а її правитель є національним героєм країни.

Михайло Іжик, українська служба МРК