На думку більшості істориків, перша історична китайська держава – Шан, або Їнь – була створена близько 1600 р. до н.е. Відомо, що китайці епохи Шан користувалися календарем, складеним на основі руху зірок, - достатньо точним для завчасного планування вегета-ційного сезону. Більше того, її астрономи знали про існування Марса та різних комет.

До періоду правління династії Шан відносяться і знайдені археологами зразки китайської писемності, хоча деякі вчені припускають, що система письма сформувалася у китайців набагато раніше. Причиною падіння династії Шан стало вдале вторгнення з заходу племені Чжоу. Так, в даному випадку саме з заходу. Китайська історична традиція, що сформувалася в конфуціанському середовищі, пояснює падіння династії Шан в космогонічному ключі, як «втрату небесного мандата». Формулювання, яке досить важко спростувати. Формулювання, яке ще потужніше, ніж легендарне «відновлення історичної справедливості».

Перехід влади до династії Чжоу у 1045 р. до н.е. характеризувався встановленням ритуалів вшанування Неба (замість вшанування предків), при цьому імператор іменувався Сином Неба. Тим не менше держава Чжоу продовжувала культурну традицію Шан, розширюючи свій культурний вплив і збільшуючи імперію.

Першою столицею держави Чжоу стало місто Хао (镐) на річці Вейхе, неподалік від сучасного міста Сіань, а згодом місто Лої (雒 邑) – сучасний Лоян.

На правління династії Чжоу, що тривало 800 років, припав розквіт китайського залізного віку. Це була епоха видатних досягнень в китайській культурі. Правителі Чжоу ввели в обіг грошову систему. Знаряддя праці і зброю почали виготовляти з заліза. А потреба в озброєнні була величезною, адже Чжоу була набагато войовничішою, ніж Шан. А останні 200 років її правління бачили набагато більше війн, ніж періодів миру та спокою.

У Шанхайському музеї зберігається велика колекція археологічних знахідок і реліквій, пов'язаних з династією Чжоу. Особливе значення мають бронзові ритуальні посудини, кількість яких відображала ієрархічний статус їхнього власника. Створення таких посудин було справою державного значення і вимагало складного економічного та дизайнерського планування.

Саме в період правління династії Чжоу вздовж кордону з Монголією були побудовані перші фрагменти оборонного муру для захисту від вторгнення кочовиків з півночі. В майбутньому ці фрагменти будуть об'єднані і створять Велику Китайську Стіну.

Династія Чжоу встановила форму правління, відому під назвою «феодальна аристократія». Китайське дворянство володіло величезними ділянками землі. Кожен, хто проживав на них платив ренту феодалу, а під час військових конфліктів чоловіки повинні були служити у війську свого господаря.

Написані в цей період літературні твори не лише заклали основу китайської цивілізації, а й здійснили величезний вплив на розвиток всього людства. Серед них:

Ши-Цзін («Книга пісень та гімнів»).

Шуцзін («Книга історій»).

І-цзін. («Книга змін»).

Лунь Юй. («Бесіди і судження»).

Даодецзін. («Канон Шляху і Благодаті») та багато інших.

Істотна частина чжоуських джерел була використана Сима Цянем при компіляції його «Історичних записок». Відомо, що чжоуський двір дбайливо зберігав архіви, охороняючи їх як історичну та ритуальну цінність.

Саме під час правління династії Чжоу з'явилися три видатні китайські філософи: Конфуцій, Мен-цзи та Лаоцзи, що красномовно свідчить про цю епоху.

Династія Чжоу проіснувала з 1045 р. до н.е. до 221 р. до н.е, тобто, понад вісім століть, заклавши підвалини могутньої у всіх відношеннях китайської цивілізації. Причини її занепаду, незважаючи на давність, є цілком «сучасними». Хоча верховним правителем держави був цар, з часом його влада все більше послаблювалася, тоді як повноваження феодалів ставали дедалі ширшими. Така собі федералізація по-китайськи. Результат виявився цілком прогнозованим. Під кінець правління династії Чжоу цар повністю втратив свою владу над країною та своїми підлеглими і Китай розпався на сім самостійних держав, кожною з яких керував свій феодал. Давайте будемо враховувати китайський досвід і не повторювати помилок, які робилися ще понад 3 тис років тому.

Михайло Іжик, українська служба МРК