Настільний теніс (або пінг-понг) дуже популярна і шанована спортивна гра в Китаї. Протягом декількох десятиліть він залишався видом спорту номер один. Навіть коли в Китаї було ще чорно-біле телебачення і всього три канали, один канал був повністю присвячений пінг-понгу.

Майже у всіх школах, на фабриках і заводах, в офісах є облаштований куточок для гри в настільний теніс. На вокзалах, в сільських областях, практично скрізь, можна зустріти людей, які грають в пінг-понг – або для відпочинку, або просто для того, щоб скоротати час. Тут це дійсно народний вид спорту.

Відомі керівники Китаю – Мао Цзедун, Чжоу Еньлай, Ден Сяопін були затятими шанувальниками настільного тенісу.

На початку 1950-х років Мао Цзедун зробив настільний теніс національним видом спорту Китаю, видавши спеціальний декрет. Вважається, що Великий Мао, зміцнюючи законність спортивної гри, хотів домогтися того, щоб китайський народ розвинув впевненість в собі і показав іншим країнам, що Китай може перевершити їх в чому-небудь після багатьох століть образ зі сторони іноземців. Чому перевага була віддана саме настільному тенісу – невідомо. Можливо, Мао просував гру, яка подобалася йому самому. Але скоріше тому, що настільний теніс «дешевий» вид спорту, доступний навіть найбіднішим верствам населення. У будь-якому випадку, Китай став членом Міжнародної федерації настільного тенісу в 1953 році, до того як з'явилися китайські тенісисти світового класу. У 1959 році в Дортмунді Чемпіоном світу з настільного тенісу в одиночному розряді став Жун Ґотуань, за ним слідував Чжуан Цзедун, який виграв три титули Чемпіона світу ( у 1961, 1963 і 1965 роках). У 1965 році з семи титулів китайці виграли п'ять. Мао Цзедун назвав перемогу китайців в пінг-понгу «духовною ядерною зброєю».

Для покращення рівня гри по всій країні були розіслані представники, які шукали талановитих дітей. І не тільки в тенісі, а й інших видах спорту.

Мао Цзедун говорив: «Розглядайте пінг-понг як головну перемогу над капіталістичним ворогом. Вразьте його своєю соціалістичної ракеткою, і ви виграєте очко для своєї батьківщини».

Однак, настільний теніс був не лише приводом для гордості серед мешканців КНР. Цей вид спорту зіграв вкрай важливу роль в дипломатичних процесах. Під час Чемпіонату світу з настільного тенісу в Японії 6 квітня 1971 року команда США отримала офіційне запрошення відвідати Китай. 12 квітня 1971 роки команда і супроводжуючі її журналісти стали першою американською спортивної делегацією, яка відвідала Пекін з 1949 року. Група провела тиждень за грою в пінг-понг і оглядом визначних пам'яток. Захід проходив за підтримки Національного комітету американськоо-китайських відносин.

Цей момент був згаданий в культовому фільмі «Форрест Гамп», головний герой якого стає одним з членів збірної США з пінг-понгу, що приїхала в КНР.

Відвідування американською командою Китаю справило дипломатичний фурор. Ніксон сказав, що цей тиждень змінив світ, і через десять місяців і сам прибув до Китаю.

Мао Цзедун в свою чергу зазначив: "Маленька кулька зрушила велику кулю". Це була метафора, яка означала, що пінг-понговий м'ячик зрушив Землю». Китай з тих пір відкрився світу. Саме завдяки настільному тенісу.

Мао любив називати китайсько-американські відносини пінг-понговою дипломатією. І експерти, і дипломати, і спортсмени згодні з тим, що саме спортивні змагання допомагають зав'язуватися особистим контактам.

Вони допомагають розвіювати міфи про інших людей. Чи прибирає це з дороги великі політичні перешкоди? Звичайно, ні. Але обговорювати їх стає набагато простіше. Нам стає простіше говорити один з одним.

Михайло Іжик, українська служба МРК