У Ланде немає готелів, сувенірних кіосків та особливих пам'яток, село – саме по собі визначна історична пам'ятка. Ось уже 600 років на цьому клаптику землі, біля підніжжя гори, живуть представники народності мяо. Цивілізація не змогла повністю змінити це поселення, а відвідувачі своєю зайвою увагою не перетворили його в черговий атракціон для туристів. Тут зберігся традиційний спосіб життя однієї з найбільш колоритних нацменшин Китаю. При цьому найцікавішими можуть виявитися не традиційні пісні і танці для туристів у виконанні місцевих дівчат, а щоденне звичайне життя людей. Оскільки туристичної інфраструктури в Ланде немає, туристи там довго не затримуються, а забігають на пару годин озирнутися, зробити кілька фотографій і поїхати далі за маршрутом.

Село Ланде розташоване в провінції Ґуйчжоу, на південному заході Китаю. Добиратися туди найзручніше з містечка Кайлі, яке розташоване у 29 км від Ланде. Поїздка на рейсовому автобусі обійдеться в 9 юанів (1.5 долара), таксі у два кінці коштуватиме 100 юанів (16 доларів).

Перші мяо в цьому місці жили на гребені гори, так було безпечніше. Потім люди будували свої будинки все нижче і нижче, хоча іноді доводилося тікати назад у гори, побачивши сліди шкіряного взуття на землі. У той час місцеве населення ходило босоніж або в солом'яних сандалях, шкіряне взуття носили лише військові або розбійники. Зрештою, село «спустилося» до підніжжя гори, але досі воно розділене на верхню й нижню частини.

Архітектура Ланде повністю витримана в традиційному мяоському стилі. У селі приблизно 100 будинків, більшість з них так звані «дяоцзяолоу» (吊脚楼). Дослівно це перекладається, як «будинок на звисаючих ногах», тобто на високих палях. Всі вони побудовані з дерева без жодного цвяха. Дах покривають соломою або черепицею. У житлових будинках зазвичай 2-4 поверхи. Під будинком тримають домашню худобу, на верхніх поверхах зберігають продукти, а житлові приміщення посередині. Зведення будинку вважається дуже важливою подією, навіть приказка є: «Побудувати гарний будинок, так само складно, як знайти гарну дружину». 

Село розташоване на схилі гори. Коли ходиш його вулицями, або піднімаєшся вгору, або спускаєшся вниз. Саме тому для зручності, всі вулиці викладені бруківкою.  

У селі немає готелів, а є кілька гостьових будинків. Зняти кімнату на чотирьох коштує 80 юанів (13 доларів) на добу. Умови більш ніж скромні – крім ліжок, в кімнаті нічого немає, всі зручності на вулиці. Також необхідно дотримуватися деяких цікавих місцевих правил. Наприклад, постояльцям не дозволять спати на одному ліжку, навіть чоловікові і дружині. Це буде великою образою для господарів. Меню гостям не пропонують, подають те, що господиня готує для своєї сім'ї. Вечеря з 7 блюд коштує 40 юанів (7 доларів), локшина і варене яйце на сніданок обійдеться всього в 5 юанів (1 долар). 

У центрі Ланде розташована кругла «барабанна площа» – місце громадських зібрань. Там місцеві жителі відзначають національні свята. Саме у святкові дні в Ланде найбільше туристів, так як в цей час жителі села надягають святковий одяг і виконують національні танці.

Добре відомі також самобутній національний одяг та срібні прикраси народності Мяо. У Ланде близько 30 видів жіночих прикрас. За одягом розрізняють підвиди мяо. Наприклад, жінок у Ланде називають «мяо в довгих спідницях». Щоправда, довгі спідниці носять тільки жінки старшого покоління. Дівчата зазвичай ходять у штанах. Утім як одні, так і інші обов'язково укладають волосся в традиційному стилі. Видів зачісок також кілька десятків. Що стосується чоловіків, то вони виглядають сучасніше, і за одягом їх важко відрізнити від ханьців.

Традиційний одяг, прикраси, деякі предмети побуту, жителі Ланде роблять вручну. Шити і вишивати дівчат навчають з дитинства. Приплив туристів в село в останні роки дав поштовх розвитку народного декоративно-прикладного мистецтва. Продаж подібних виробів туристам – непогане джерело додаткового заробітку. Найбільш вмілі майстрині за рік заробляють 5-6 тисяч юанів (близько тисячі доларів).

Якщо туристичну галузь в селі тільки почали освоювати, то землеробство – традиційне заняття місцевих жителів. В основному тут вирощують заливний рис і кукурудзу. Згідно з однією з наукових теорій, мяо одними з перших в Китаї почали вирощувати рис. Одним із доказів є те, що багато термінів пов'язаних з вирощуванням рису в китайській мові були запозичені з мови народності мяо. 

Майже в кожному господарстві тримають буйволів, вони головні помічники в польових роботах. Після важкого трудового дня буйволів часто купають у струмку біля села.

Село стоїть на березі гірського струмка, через який перекинуто кілька мостів. Найбільш знаменитий з них – міст Вітру і Дощу. Він був побудований у другій половині XIX ст. У той час ці землі були охоплені селянським повстанням. Тому міст цей нерідко називають на честь ватажка бунтівників мостом Ян Далю. Сьогодні це не лише важливий інфраструктурний об'єкт села, пам'ятка мяоської мостової архітектури, але і найромантичніше місце в Ланде, там найчастіше призначають один одному побачення місцеві хлопці й дівчата.

Олександр Николишин, українська служба МРК