фільм «Золоте століття»

Новий фільм гонконгського режисера Енн Хуей 许鞍华 «Золоте століття» «黄金时代» присвячений долі письменниці першої половини ХХ століття Сяо Хун.

 Сяо Хун

Справжнє ім'я Сяо Хун 萧红 (1911-1942) - Чжан Найїн 张乃莹. Вона писала під літературними псевдонімами Сяо Хун, Сяо Їнь, Лін Лін та ін. Її називали богинею літератури 30-х років ХХ століття. У 1934 році в Шанхаї Сяо Хун познайомилася з Лу Сінєм. Того ж року завершила повість «Життя і смерть». Наступного року за сприяння Лу Сіня повість була опублікована, як одна з книг «серії про рабство». Так Сяо Хун знайшла місце в історії сучасної літератури. «Життя і смерть» - один з перших творів, які відобразили життя і боротьбу народу Північного Сходу Китаю проти японського мілітаризму. Цей твір знайшов широкий відгук у літературному світі. Лу Сінь в передмові до першого видання книги гаряче підтримав її. Після початку антияпонської війни Сяо Хун приєдналася до антияпонського патріотичного руху, викладала в Народному революційному університеті в місті Ліньфень провінції Шаньдун. У 1940 році переїхала в Гонконг. Сяо Хун у стилі реалізму лівих письменників ще написала книгу «马伯乐» «Масперо», але вона виявилася невдалою. Більш успішними стали її роман спогадів «呼兰河传» «Ріка Хулань», що був написаний у Гонконзі, і повісті спогадів про рідні місця - «牛车上» «На возі, що запряжений волами» і «小城三月» «Весна у містечку». Були ще збірка прози «桥» «Міст», збірка оповідань «旷野的呼喊» «Крик серед безкрайнього степу», есе «回忆鲁迅先生» «Спогади про Лу Сіня».

фільм «Золоте століття»

У Китаї легенда Сяо Хун переплітається з рікою Хуланьхе, переплітається з літературою, з коханням. Кажуть, що Сяо Хун немов з останніх сил намагалася наздогнати вільні хмари на безкрайній землі, залишаючи кохання як заставу, а отримуючи натомість життя у вигнанні.

Відома письменниця Ван Аньї 王安忆 каже так: «Сяо Хун дійсно залишилася в пам'яті занадто легендарною особистістю, в 31 рік її життєвий шлях вже завершився. І трагедія, і комедія бурхливо завершилися, це все, що дала їй та епоха. Це як Чжан Айлін в період її творчості в Шанхаї, і тільки тоді це була Чжан Айлін, ні до цього, ні після. Кожна людина має можливість увійти до цієї епохи. Чжан Айлін шанс увійти до епохи випав раніше. Сяо Хун була трохи старшою за Чжан Айлін. Епоха Сяо Хун мала більш широке тло, ніж епоха Чжан Айлін. У той час, всі, хто говорили про освіту, повинні були широко розплющувати очі, щоб побачити своє нещастя, і кохання було їхнім порятунком, і звичайно, ставало пасткою.

Відома письменниця Ван Аньї

Озираючись назад в їхнє дитинство, про яке вони писали, видно, що воно не було щасливим. Можна сказати, що Лу Сінь у приватній школі «Байцаоюань» був не дуже щасливим. Тому що звичаї тієї епохи занепадали. У дитинстві Сяо Хун тільки дідусь добре до неї ставився, коли дідуся не стало, то їй довелося жити в дуже жорстких умовах. Таким чином, у її випадку, кохання для неї було чимось дуже конкретним, або теплом, або порятунком».

Ван Аньї вважає, що режисер Енн Хуей дуже смілива. Фільм про письменників насправді дуже важко знімати, важко показати обставини їхнього життя. Якщо ви художник, ви багато чого можете висловити пензлем на полотні, музикант може використовувати музику, щоб висловити почуття. Письменник дуже чутливий, але дуже замкнутий, назовні його внутрішнє життя не проявляється.

Письменники імпульсивні, тому неймовірно важко показати письменника засобами кіно. Режисер Енн Хуей в «Золотому столітті» все ж змогла делікатно показати це емоційне життя Сяо Хун. Фільм дозволяє людям відчути трохи радості і добре пояснює дві речі про кохання - «чуттєвість і естетичне сприйняття».

Ван Аньї так говорить про свої враження: «Перегляд цього фільму приносить величезне задоволення, особливо гарні чоловіки Сяо Хун, які мені особисто дуже подобаються. Те, що я раніше читала, щось чула, у фільмі дуже наочно показане. Сяо Хун і її чоловіки дуже сміливі, дуже видні. Багато людей склали своє уявлення про Сяо Хун за чутками, але у фільмі «Золоте століття» це дуже правильно показано, навіть дрібні деталі тут на своїх місцях.