2 січня, виступаючи з програмною промовою на зборах з нагоди 40-річчя виходу в світ «Звернення до тайванських співвітчизників», голова КНР Сі Цзіньпін ретроспективно оцінивши 70 років розвитку відносин між берегами Тайванської протоки, висунув п'ять аспектів, спрямованих на просування мирного розвитку відносин між берегами протоки і процесу мирного об'єднання країни, підкресливши, що Китай неодмінно доб'ється досягнення єдності. Він підкреслив, що Тайвань в жодному разі не залишиться осторонь від процесу відродження китайської нації, об'єднання Китаю надасть світу ще більше можливостей для розвитку.

Виступ Сі Цзіньпіна, з одного боку, відобразив щирість і добру волю Китаю в процесі мирного об'єднання, а з іншого, – це стало серйозним попередженням нечисленним сепаратистам і зовнішнім силам, дії яких спрямовані на досягнення так званої «незалежності Тайваню» і на розкол Китаю. Промова китайського лідера відбила тверду волю правлячої партії і уряду Китаю рішуче захищати державний суверенітет і територіальну цілісність країни, надала загальні правила і принципи для здійснення об'єднання країни в нову епоху.

40 років тому, коли Постійний комітет Всекитайських зборів народних представників оприлюднив «Звернення до тайванських співвітчизників», Китайська Народна Республіка вже відновила свій законний статус в ООН, міжнародне співтовариство в основному визнало, що Тайвань – невід'ємна частина Китаю. У документі було наголошено на важливості і необхідності дотримуватися позиції визнання існування в світі тільки одного Китаю, висунутий курс на закінчення військової конфронтації між берегами Тайванської протоки, на відкриття прямих зв'язків в таких сферах, як пошта, бізнес і транспорт, на розширення контактів і діалогів між берегами. Це сприяло розвитку відносин між сторонами, в яких настав етап мирного об'єднання.

Сі Цзіньпін в своєму виступі ретроспективно оцінив досягнуті успіхи у відносинах між берегами в таких сферах, як «три взаємні доступи» (пошта, бізнес і транспорт), проведення консультацій і переговорів на основі «Консенсусу 1992 року», вихід постанов, позицій і думок з мирного врегулювання тайванської проблеми, розуміння і підтримка з боку міжнародного співтовариства, а також боротьба з силами, які виступають за «незалежність Тайваню» і розкол Китаю.

40 років тому економіка Тайваню розвивалася набагато швидше, ніж в континентальному Китаї. 40 років по тому континентальний Китай став другою за величиною економікою світу, найбільшим торговим партнером, найбільшим експортером, а також найважливішим об'єктом тайваньських інвестицій. Сьогодні прискореними темпами формується зручна логістика. З січня по листопад 2018 року товарообіг між берегами вперше перевищив 200 млрд доларів США, збільшившись на 16% в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. Протягом того періоду понад 5 млн 629 тис. тайваньських співвітчизників відвідали континентальні регіони країни. Разом з тим, все більша кількість країн, які встановили так звані «дипвідносини з Тайванем», розірвали їх, встановивши або відновивши дипломатичні зв'язки з КНР. Принцип «одного Китаю» став загальноприйнятим в міжнародній спільноті.

Завдяки реалізації політики реформ і відкритості впродовж 40 років, Китай, вступивши в нову епоху, максимально наблизив мету відродження китайської нації, саме це створило сприятливі умови для просування мирного об'єднання берегів Тайванської протоки. Навіть ЗМІ на Тайвані визнають, що континентальний Китай повністю взяв на себе ініціативу з розвитку відносин між берегами.

У Китаї кажуть, що між братами не повинно бути ненависті і ворожнечі, яку було б неможливо згладити і припинити. В даний час китайський народ стрімко просувається до здійснення своєї мрії, тому в цьому процесі тайванські співвітчизники, будучи частиною китайського народу, не повинні залишитися осторонь. Як зауважив голова КНР Сі Цзіньпін: «Майбутнє Тайваню полягає в об'єднанні країни, щастя тайванських співвітчизників залежить від національного відродження. Тайванське питання – це породження слабкості і хаосу, тайванська проблема отримає остаточне вирішення у процесі національного відродження!».