10 серпня президент США Дональд Трамп заявив про те, що санкціонував збільшення мит на алюміній і сталь з Туреччини - до 20% і 50% відповідно. Ця новина призвела до різкого падіння курсу турецької ліри до історичного мінімуму. У Туреччині негайно заявили, що агресивні економічні дії США суперечать правилам Світової організації торгівлі (СОТ).

На думку аналітиків, спілкування в режимі санкцій ніяк не сприяє зближенню позицій. Навпаки, грубий неприкритий тиск на таку країну, як Туреччина, на члена НАТО, може лише підштовхнути країну до подальшого віддалення від Вашингтона.

Адміністрація Д. Трампа все частіше вдається до санкційної політики. У тому числі такі кроки спрямовані навіть проти союзників - як поточних, так і умовно колишніх. Мета Вашингтона - економічно залякати інші країни і змусити їх здатися, щоб знову ввести глобальний порядок, стати економічним жандармом.

У березні цього року США ввели підвищені мита на поставку сталі в розмірі 25% і алюмінію - 10%. Відносно ЄС і ряду інших країн ці заходи вступили в силу з червня.

За даними дослідницького центру Pew Research, число людей, які довіряють керівництву США, знизилося з 64% в кінці президентства Б. Обами до 22% в перший рік правління Д. Трампа. «Америці більше не можна довіряти», - так вважають все більше офіційних осіб, експертів, функціонерів і громадських організацій різних країн і регіонів світу.

У минулому році Канцлер Німеччини Ангела Меркель за підсумками самітів НАТО і «Великої сімки» заявила, що європейці повинні покладатися на власні сили. «Європейці повинні взяти свою власну долю в свої руки. Часи, коли ми могли покладатися на інших, пройшли », - підкреслила А. Меркель.

«Америка понад усе» - це зовнішня політика США, згідно Д. Трампа і його адміністрації. Про те, що головною метою буде реалізація цього принципу, він висловився ще в своїй програмній промові на виборах.

Відразу після того, як Д. Трамп приступив до виконання обов'язків американського президента, він підписав ряд розпоряджень, в числі яких указ про припинення членства США в транстихоокеанському партнерстві.

Згодом, Д. Трамп оголосив про вихід країни з Паризької угоди по клімату, спрямованої на протидію глобальному потеплінню. За його словами, умови угоди на даний момент невигідні для США.

Крім того, Д. Трамп здивував світову громадськість ще й тим, що оголосив про вихід США з ЮНЕСКО через «антисемітизм», який як йому здалося, спостерігається в цій організації.

Так яким же чином можна довіряти країні і уряду, що не дотримуються своїх зобов'язань? Як США сподіваються завоювати довіру і повагу інших країн, якщо самі не хочуть нести відповідальність за міжнародну стабільність і безпеку?

Говорячи про двосторонні відносини, то в травні цього року, незабаром після того, як Китай і США досягли уявного конструктивного консенсусу з економічних і торгових питань, домовившись не брати участь у торговельній війні, Д. Трамп негайно оголосив про введення мит на імпорт товарів з Китаю. Невже не допомагають навіть переговори?

США мають намір в односторонньому порядку вийти з формату багатосторонньої торговельної системи, очолюваної СОТ, почали застосовувати односторонні торгові заходи - загороджувальні і «каральні» тарифи, керуючись лише власним баченням економічних норм і правил.

Як ключова світова держава, США прагнуть до абсолютної безпеки своєї країни в усіх напрямках - від військового до економічного, що природно. Але, як справедливо коментують аналітики, абсолютна безпека для однієї єдиної держави означає абсолютну відсутність гарантій безпеки для всіх інших країн і регіонів, яка може бути досягнута лише за допомогою агресивних кроків різного формату.

Після того, як Великобританія була витіснена США з Близького Сходу, в політичному істеблішменті багатьох країн з'явилася приказка: «Бути ворогом Америки - небезпечно. Але бути її другом – це подвійна небезпека ».

Результати опитування, проведеного німецьким телеканалом Deutsche Welle в травні цього року, показали, що 82% громадян Німеччини переконані, що в політичних питаннях американцям довіряти не можна.

Відповідні коментарі і прогнози робляться і в інших країнах світу. Вони ясно вказують на те, що США не можна довіряти! Пора робити висновки, приймати самостійні адекватні рішення.