10 липня США опублікували заяву щодо розділу 301 Торгового акту, в якому вкотре звинуватили Китай в несправедливій торговій практиці.

У документі повторюються американські формулювання про дисбаланс в китайсько-американській торгівлі, містяться звинувачення на адресу Китаю про крадіжку інтелектуальної власності та примусі до передачі технологій.

12 липня представник міністерства комерції КНР знову відкинув ці звинувачення. США в своїх нападках люблять вказувати певні цифри. Однак Китай теж може надати чимало подібних цифр, які змогли б допомогти міжнародному співтовариству розібратися в тому, де правда, а де – голослівні звинувачення.

Поглянути, хоча б, на американське негативне сальдо в торгівлі з КНР. Мінкомерції КНР заявило, що основними причинами цієї проблеми є низький рівень внутрішніх заощаджень в Сполучених Штатах і той факт, що «через менталітет холодної війни США усвідомлено обмежують експорт високотехнологічної продукції».

Всім відомо, що американська культура споживання передбачає широке кредитування, «життя в борг», в результаті чого рівень заощадження там дуже низький. У перші три квартали 2017 року норма заощаджень в США становила 1,9%, 1,7% і 2,2% відповідно, що є найнижчим показником в світі. Американці хочуть все більше споживати – і їм доводиться імпортувати дешеві товари з-за кордону, залучати іноземні інвестиції через величезний дефіцит поточного рахунку і торговий дефіцит. Китай якраз забезпечує цей американський попит. У цьому й полягає причина торгового дисбалансу між двома країнами.

Свою роль у формуванні торгових дисбалансів відіграє і долар США. На даний момент понад 65% світових валютних резервів зберігається в доларах США. Більше 80% національних валют прив'язують ціни до курсу долара. На валютному ринку приблизно 80% угод обслуговуються в доларах... В результаті в Сполучених Штатах сформувався так званий «фінансовий тоталітаризм»: вони можуть друкувати банкноти і випускати держоблігації для власних потреб, щоб отримати взамін товари і ресурси інших країн. Це призвело до виникнення значного пасивного сальдо в зовнішній торгівлі США, яке і стало свого роду гарантією для збереження статусу фаворита за доларом.

На частку Китаю припадає майже 40% від загального обсягу пасивного сальдо США в міжнародній торгівлі. У випадку, якщо США знімуть обмеження на експорт високотехнологічної продукції, то ситуація буде згладжена. Але країна, яка перебуває під впливом менталітету холодної війни, навряд чи піде на цей крок.

Що ж стосується висловлювань про «крадіжку Китаєм американської інтелектуальної власності і технологій», то вони вкрай погано обґрунтовані. У Китаї функціонує досконала правова система для захисту прав інтелектуальної власності. У Пекіні, Шанхаї, Гуанчжоу працюють профільні суди із захисту інтелектуальної власності, яким довіряють все більше і більше іноземних підприємств. У минулому році за незаконне використання торговельної марки New Balance три китайські взуттєві фабрики були оштрафовані на 10 млн юанів – безпрецедентний за величиною штраф.

Щорічний приріст витрат китайських підприємств на інтелектуальну власність становить 17%. У 2017 році ця цифра досягла 28,6 млрд дол. За інформацією Всесвітньої організації інтелектуальної власності, в минулому році Китай подав 51 тис. заявок на отримання патенту відповідно до «Договору про патентну кооперацію». За цим показником він вийшов на 2-е місце, поступаючись лише США. Зараз Китай закликає уряди інших країн приділяти більше уваги захисту інтелектуальної власності Китаю за кордоном.

Питання про примусову передачу технологій саме по собі є «неправдивою новиною». У Китаю немає жодного правила про примусову передачу технологій для виходу іноземних підприємств на китайський ринок. За минулі 40 років Китай не підписував жодної примусової угоди про передачу технологій, щодо Китаю жодного не подавалося позовів за фактами примусу іноземних бізнесменів до передачі технологій. В процесі розгляду і затвердження проектів за участю іноземного капіталу Китай ніколи не використовував передачу технологій в якості попередньої умови.

Багато спостерігачів вважають, що справжня мета США в тому, щоб стримувати розвиток високотехнологічної обробної промисловості Китаю, обмежити загальний розвиток економіки КНР. Саме тому Вашингтон критикує, зокрема, китайську програму «Зроблено в Китаї-2025». У США є Національна програма «Передове виробництво», в Німеччині – програма «Індустрія 4.0». Чому Китай не може мати свою програму розвитку?

З 2015 по 2024 роки американський уряд щороку надаватиме 5 млн доларів субсидій кожному інноваційному центру. Якщо адміністрація США не надала б інноваційним компаніям пільги, не з'явилося б знаменитої «Кремнієвої долини». Чому ж, на думку американців, Китай не може надавати пільги своїм інноваційним підприємствам?

У Пекіні неодноразово підкреслювали, що програма «Зроблено в Китаї-2025» однаково ставиться до всіх китайських і закордонних компаній. Китай відкритий для участі іноземних компаній в процесі розвитку обробної промисловості. В даний час у відповідних програмах беруть участь компанії багатьох країн і регіонів світу, зокрема зі США, Німеччини і Великобританії.