Українські художники-керамісти про участь у міжнародному симпозіумі в Пекіні
2015-11-19 12:56:09 Джерело: Агенція Сіньхуа

Нещодавно, у Пекіні відбулася «Міжнародна виставка сучасного мистецтва кераміки 2015 – Мова кераміки Шовкового Шляху». У виставці і симпозіумі брали участь четверо українських художників-керамістів: Юрій Мусатов, Марта Береженко, Андрій Кириченко, Єлизавета Портнова. Кореспонденти МРК мали змогу поспілкуватися з ними і дізнатися про враження від участі у цьому заході.

МРК: Розкажіть, будь ласка, які були умови симпозіуму?

Юрій Мусатов: За умовами симпозіуму, кожен учасник повинен був привезти 2 своїх роботи в дарунок організації. Також кожен на місті робив свій проект з використанням місцевих матеріалів.

Єлизавета Портнова: Всі зробили від двох до десятка робіт. Як виявилося, організатори навіть не очікували, що стільки буде зроблено. Художники – вони як діти. Ми думали, що це в Україні такі голодні художники до праці. Але виявилося, що усі голодні до праці. Навіть не було такого, що треба зробити одну роботу, дві чи три. Просто люди побачили глину і почали працювати. Навіть при тому, що було зрозуміло, що робота не встигне досохнути чи дійти до печі.

МРК: Які завдання на цьому симпозіумі ви ставили перед собою?

Юрій Мусатов: Завдання таких симпозіумів – налагоджувати зв'язки. Після цього симпозіуму протягом року, я думаю, що ми будемо їхати ще у всі кінці світу. Є перспективи поїхати знову в Китай, а також в Єгипет, Туніс, Італію, Францію.

Єлизавета Портнова: Також такі заходи потрібні для того, щоб показати рівень того, як працює країна, які у ній є майстри. А ще, щоб познайомитися з місцевими матеріалами. Вони різняться у кожному куточку світу. Навіть помацати ту глину, яка є тут – це вже цікаво для майстра, а вона тут дійсно цікава.

МРК: Яка була реакція на ваші роботи?

Юрій Мусатов: Я помітив, що під час презентацій робіт на таких симпозіумах, на роботи українців відразу починають аплодувати, підходять, хвалять, кажуть, що роботи дуже хороші, і що ми молодці. Не знаю чому так.

МРК: Стиль робіт відрізняється від окремого майстра, чи від тої чи іншої країни?

Марта Береженко: Навіть в Україні можна побачити до якої школи ти відносишся, наприклад, Львівська школа, Київська школа і т.д. Тут були зібрані разом і традиційні художники і контемпорарі керамісти. Коли в Україні відбуваються такі симпозіуми, народники трохи комплексують через те, що працюють з людьми в сучасному напрямку. Як нам сказали, Китай – це дім глини, тому нам було цікаво побачити потужні місцеві традиції, тут сама земля на щось наштовхує.

МРК: А у зв'язку з чим з'являються такі комплекси?

Єлизавета Портнова: Це наша проблема. Ми себе недооцінюємо. Наприклад, ми були у Кореї. Там вражає те, як нація ставиться до своїх майстрів, яка честь для людини бути онґі-майстром. А ми самі про себе маємо недостатньо інформації, знань та любові, щоб достойно оцінити те, що у нас є, і що ми вміємо. У нас є світовий рівень кераміки, але ми самі про це ніколи не скажемо, поки про це не визнає хтось інший. Тому добре, що є такі симпозіуми, де можна поспілкуватися і після цього навіть сам до себе трохи змінюєш ставлення.

МРК: Чи вдається продавати свої роботи?

Андрій Кириченко: Коли ти опиняєшся на струї авангарду у своїй ніші, тоді це розуміють ти і твої колеги. Ти повинен робити певну комерційну лінійку, робити щось, що ти не робити не можеш. Тому, те, що везлося сюди, це те, що в Україні нема сенсу комусь показувати.

МРК: Що скажете про організацію виставки?

Юрій Мусатов: Все було досить масштабно і грандіозно, було вкладено багато коштів.

Єлизавета Портнова: Все, що фізично необхідно, було влаштовано на такому рівні, до якого ми взагалі не звикли.

Андрій Кириченко: Кожному дали можливість висловитися, а ця можливість спілкування і була основною ціллю візиту. Можна було отримати додаткову освіту у своїй сфері.

Єлизавета Портнова: Недоліки полягали у тому, що захід організовували люди, які мало знають про технологію виготовлення кераміки. Тобто якісь негативні моменти полягали у тому, що вони не знають, як працювати з керамікою, наприклад, скільки вона сохне, як перевозиться, як обпалюється.

МРК: Як вам загалом атмосфера на симпозіумі?

Андрій Кириченко: На симпозіумі було представлено дуже багато націй, був Туніс, Єгипет, Австрія, Франція, на інші, і дуже відчувалася енергія консолідації. У цей час відбулися теракти у Франції, і треба було просто бачити і відчувати, як переживали з цього приводу араби, та як французи переживали за арабів, яким тепер буде дуже нелегко у Франції.

Інші новини по цій темі
Популярні статті
Ми рекомендуємо
Відео
© China Radio International.CRI. All Rights Reserved.
16A Shijingshan Road, Beijing, China. 100040