Сін Тянь (кит. 刑 天, піньінь: Xíngtiān - «відрубана голова») – божественний велетень в стародавній китайській міфології.

Вперше він зустрічається у сьомому розділі «Шань хай цзін» («Книги гір і морів»), де розповідається про його боротьбу з небесним імператором Хуан-ді, яка закінчилася поразкою Сін-тяня. Відрубану голову свого ворога імператор закопав біля гори Чан'ян-Шань. Але обезголовлений Сін-тянь не визнав поразку і не здався. Створивши рот зі свого пупа, а очі з сосків, і, озброївшись щитом та сокирою (або списом), він почав виконувати войовничий танець, бажаючи продовжити боротьбу.

Крім «Книги гір і морів», образ Сін-тяня також зустрічається

в поемі Тао Юаньмін (367-427 рр.).

В деяких творах він виступає у ролі держслужбовця і є покровителем врожаю. Наприклад, у повісті «Лу-ши» Сін-тянь описується як міністр «вогняного імператора» Янь-ді, який склав для селян мелодії, що виконуються під час оранки і збирання врожаю.

Образ Сін-тяня є глибоко символічним. Він уособлює неприборканий дух, який ніколи не здається і зберігає жагу до боротьби, незалежно від того, які неприємності та нещастя можуть очікувати на нього. Це взірець непохитної волі.

Щодо етимології його назви, то китайський дослідник Юань Ке припустив, що в імені Сін-тяня на стародавніх гадальних кістках і бронзовому посуді використовується написання знака «тянь» – «небо», в давній формі він нагадує малюнок чоловічка, який має велику голову. Виходячи з цього, повний буквальний переклад імені «Сін-тянь» означатиме «відрубане (або "покаране") небо».