У січні 1974 року в районах Лесового плато настала зима. У селі Лянцзяхе усі почали готуватися до традиційного Нового року.

Тоді Сі Цзіньпіна тільки обрали секретарем партійного осередку виробничої бригади Лянцзяхе, він весь час думав, що потрібно зробити, щоб хоч якось покращити становище в селі.

Одного разу Сі Цзіньпін переглядав свіжий випуск газети «Женьмінь жибао» від 8 січня. Його зацікавили дві статті, які знайомили читачів з використанням болотного газу в провінції Сичуань, що в 500 км від Лянцзяхе. «Було б чудово, якби і ми змогли використовувати болотний газ для приготування їжі та освітлення вулиць», – розмірковував Сі Цзіньпін.

Село Лянцзяхе розташоване у віддаленому регіоні. Щоб дістати вугілля, треба було йти за ним до вугільної шахти цілих 50 кілометрів. Тому селяни вирубували місцеві дерева і використовували їх для опалення, що призвело до виснаження ґрунту і, як наслідок, негативно позначалося на розвитку сільського господарства.

Використання біогазу не тільки допоможе вирішити нестачу енергоресурсів на селі і підвищити продуктивність праці, болотний газ здатний очистити побутові відходи, зміцнити сільську гігієну, природний метан також може служити прекрасним каталізатором для отримання добрив, а це підвищить врожайність. Так міркував Сі Цзіньпін.

Біогаз – це ключ до вирішення проблем сільського життя і селянської праці!

Хоча Сі Цзіньпін був окрилений надіями про впровадження і широке застосування біогазу в Лянцзяхе, він постійно думав про кліматичні відмінності в провінції Сичуань і на півночі провінції Шеньсі. «Чи допоможе сичуаньский золотий ключик у вирішенні «клубка проблем» північної Шеньсі»? – роздумував він.

Діяльний Сі Цзіньпін, не роздумуючи, вирішив знайти відповідь на це питання просто у Сичуані.

Подолавши 20 км пішки, він спочатку прибув до повітового центру. У місцевому парткомі він розповів про свій задум і про бажання відправитися в Сичуань, щоб вивчити ситуацію на місці, на що йому дали дозвіл.

Після свята Весни Сі Цзіньпін позичив гроші на дорогу і відправився в Сичуань. З ним поїхали Бай Ґеньчжу та два інших кадровика з Пекіна, які займалися роботою з надання допомоги району Яньань.

А в провінції Сичуань працювала група з впровадження біогазу. Заступник голови групи – Ян Чао, який ще до утворення КНР вісім років пропрацював в Яньані, був сповнений ентузіазму.

Він радо прийняв Сі Цзіньпіна і людей, які супроводжували його, докладно розповів їм про використання біогазу в Сичуані. Згодом Ян Чао порадив їм відвідати передмістя адміністративного центру провінції – Ченду, побувати в дослідницьких центрах з вивчення болотного газу.

Під час тієї поїздки Сі Цзіньпін ще більше впевнився в тому, що незабаром і жителі Лянцзяхе теж зможуть готувати на біогазі. Після повернення з Сичуані він, не зволікаючи, приступив до справи.

Однак почалися труднощі... проблем було набагато більше, ніж вони розраховували.

Найбільш гостро стояло питання про те, де спорудити експериментальний майданчик. У дворах селян був лише податливий ґрунт, який йшов на будівництво земляних жител, ця земля була непридатна для спорудження заболоченої зони.

Крім того, вантажівки з піском і цементом не могли проїхати звивистими вузькими сільськими стежками. Ще бентежило і те, що селянські будинки були розкидані по окрузі, тому навіть після меліоративних робіт виникала проблема транспортування біогазу до будинків.

Але найбільш гостро в селі стояло питання дефіциту відповідного каменю – матеріалу, який піде на будівництво даху майбутньої біогазової установки. Для її спорудження були потрібні товсті, міцні і герметичні кам'яні плити.

І хоч труднощі з'являлися одна за одною, для вирішення проблем робилися конкретні заходи.

Так, у пошуках великих кам'яних блоків, селяни на чолі з Сі Цзіньпіном вирили траншею глибиною близько одного метра, там можна було знайти підходящі камені.

Але не вистачало і піску. Сі Цзіньпін разом з товаришами вирушив у село Цяньмаґоу, що за 7 кілометрів від Лянцзяхе. Звідти двічі в день вони на собі тягали важкі мішки з піском. Нестерпно боліла спина, але ніхто не скаржився на втому.

Не було і вапна. Сі Цзіньпін звернувся за порадою до досвідчених майстрів, які порадили знайти вапняк. Зрештою, завдяки тривалим пошукам їм вдалося відкрити завод з виробництва вапна.

Сі Цзіньпін був весь час зайнятий. Він крутився, як дзиґа. Він перебував у повній впевненості, що все задумане втілиться в реальність.

Але знайшлися невдоволені.

Коли Сі Цзіньпін працював в поті чола, щоб впровадити біогаз в селі, багато нарікали: «Не треба хвалитися даремно! Подумай лишень, у нас на Лесовому плато набагато холодніше, ніж в Сичуані. У нас нічого з цим біогазом не вийде! Біогаз не можна провести через гори Ціньлінь».

Сі Цзіньпін у відповідь на це проявив властиву йому завзятість. Він був впевнений, що критерієм істини можуть слугувати тільки реальні факти. Готова біоустановка буде говорити сама за себе.

Твердо відстоюючи свої переконання, Сі Цзіньпін доклав титанічних зусиль. У другій декаді липня 1974 року біогазова установка об'ємом 8 кубометрів нарешті була споруджена.

Але Сі Цзіньпіна це не втішило, адже після підключення труби, газ чомусь не проходив.

Що ж трапилося? Невже в трубі сталася закупорка? Нарешті, з'ясувалося, що проблема в повітроводі.

Сі Цзіньпін взяв залізний щуп і вставив його в трубу, та нічого не відбулося. Тоді він вдарив по трубі, в результаті, просто в обличчя йому хлинув потік гною. А потім пролунав гучний хлопок.

Сі Цзіньпін витер обличчя, йому було ніколи вмиватися. Він знову підключив трубу і відкрив форсунку печі, що працює на біогазі. Обережно чиркнув сірником і підніс до печі, почулося гудіння...

А потім в печі розгорілося полум'я, воно піднялося на 30 сантиметрів, вогники так і танцювали всередині.

Це був успіх! Новина поширилася селом, потім комуною і повітом. Почали сходитися люди, щоб на власні очі побачити це диво...

Тоді ж лопнуло як мильна бульбашка припущення про те, що «біогаз не подолає гори Ціньлін». Селяни самі переконалися, скільки користі приніс їм біогаз, – його можна було використовувати і для освітлення, і для приготування їжі. Нові технології надихнули всіх жителів села.

Успіх експерименту зацікавив працівників окружного парткому Яньаня і повітового парткому Яньчуаня, було висунуто пропозицію до кінця 1977 газифікувати весь повіт. Керівник повітового парткому направив офіційну групу в Сичуань, щоб «перейняти досвід».

Як то кажуть, пройти шлях в десять тисяч лі – все одно, що перечитати десять тисяч книг. Побачене в провінції Сичуань справило на Сі Цзіньпіна глибоке враження.

Дорогою він при кожному зручному випадку розмовляв з простими людьми, а, побачивши прекрасно складені традиційні парні написи, він переписав їх собі на пам'ять. Зустрічаючись з чимось новим, він завжди намагався все докладно з'ясувати, щоб розширити свої знання про світ.

Сі Цзіньпіна супроводжував пекінський хлопець на ім'я Хе Їньґуй. Під час поїздки він із захопленням сказав: «Цзіньпін – це людина, яка любить вчитися і міркувати, він завжди прагне до єдності знання і дії».

Після повернення Сі Цзіньпіна в Яньчуань, керівники повітового парткому, заслухавши звіт інспекційної групи, прийняли рішення про негайне розширення використання біогазу на весь повіт. Були відкриті і навчальні курси, де головним лектором був Сі Цзіньпін, він пояснював основи технології.

З'явилися нові методи будівництва біогазових установок.

Оскільки в Лянцзяхе не вистачало каменю, місцеві мешканці вирішили використовувати глину, в результаті, їм вдалося створити глинобитне сховище.

Використання утрамбованої землі замість цементу дозволило знизити собівартість споруди однієї установки з 40 до близько 30 юанів.

До серпня 1975 року в Лянцзяхе було збудовано 34 біогазових установки, які слугували для 43 сімей комуни. Так, в Лянцзяхе був проведений біогазопровод.

Як то кажуть, велике пізнається в дрібницях. Досвід з поширення біогазу в селі надав важливий і довготривалий вплив на майбутнє Сі Цзіньпіна.

15 років тому Сі Цзіньпін, будучи секретарем окружного парткому в Нінде провінції Фуцзянь, так згадував про свій сільський досвід:

«Коли я був у виробничій бригаді в Лянцзяхе повіту Яньчуань в північній Шеньсі, я працював над впровадженням в селі технології біогазу, що дозволило мені зрозуміти користь від поширення науково-технічного прогресу. Щоб приготувати обід селянам більше був не потрібен хмиз, а для освітлення можна було обійтися без гасу. Променисті посмішки селян назавжди залишилися в моїй пам'яті. Практика довела, що якщо ми візьмемося за розвиток за допомогою науки і техніки і вирішимо проблему в житті та в роботі, то люди нас неодмінно підтримають».

Минуло понад 30 років. Сі Цзіньпін, який працював тоді на посаді секретаря парткому провінції Чжецзян, здійснював інспекційну поїздку повітом Чуньань. Там на південному заході повіту він спеціально заїхав до села Сяцзян, щоб подивитися на біогазові установки. Жартома Сі Цзіньпін сказав, що він справжній експерт з біопалива. А після цього Сі Цзіньпін зажадав приділяти пильну увагу впровадженню та поширенню біогазу, щоб це пішло на користь місцевим жителям.

Сьогодні в село Лянцзяхе давно вже проведено електрику. Однак вони зберегли ту першу біогазову установку, яка була збудована свого часу під керівництвом Сі Цзіньпіна. Для них вона стала символом, що нагадує про минуле. Поруч з установкою встановлена кам'яна стела, на якій написані такі слова: Перша біогазова установка в провінції Шеньсі.

А дороги, які були розширені для потреб біогазових установок, і сьогодні приносять користь місцевим жителям.