Хобуци – стародавній монгольський струнний музичний інструмент. Інколи його називають «хаобіси», «хебіси» або «хупоци». На початку першого століття до нашої ери його створили народи, що жили в північних районах сучасного Китаю. 

　　Зовні хобуци схожий на велику ложку. Його довжина – 90 сантиметрів. Кругле резонансне тіло покрите шкірою удава. На ноьму натягують три – чотири струни. Грають на хобуци також як і на інших струнних інструментах: тримають вертикально і пальцями лівої руки торкаються струн, а великим і вказівним пальцями правої руки грають. Хобуци відрізняється ясним і м'яким звучанням, і часто використовується як у складі музичних ансамблів, так і соло. 

　　Найперша згадка про хобуци зустрічається в стародавньому китайському літописі «Юаньши • Ліюечжи». В ті часи він був музичним інструментом державного значення і був особливо популярний у вищому суспільстві. Потім він став популярним і в народі. У роки династії Мін хобуци втратив свою популярність. Проте в роки династії Цін цей музичний інструмент почали часто використовувати під час церемоній в імператорському палаці, зокрема першого і п'ятого числа першого місяця за місячним калндарем. 

　　З різних причин після династії Цін цей музичний інструмент став забуватися. Лише після утворення Нового Китаю, завдяки зусиллям музичних істориків хобуци отримав нове життя. Нові хобуци бувають трьох видів: з високим звуком, середнім і низьким звуком. Зовні він дуже схожий на традиційний музичний монгольський інструмент. Резонансне тіло приблизно в два рази більше, ніж у стародавнього інструмента, тому сила звуку висока.. У новому хобуци були використані деякі елементи інших струнних музичних інструментів. Завдяки цьому він отримав особливу чистоту звучання. Крім того, музичний діапазон нового хобуци значно розширився.  

　　[Мелодія]:《Білий прапор Асиер》