Шен - стародавній духовий язичковий музичний інструмент, що складається з 13 або 17 трубок різної довжини. Шен видає звук завдяки вібраціям язичка. Він був поширеним в епоху правління династії Чжоу, оскільки його часто використовували як інструмент акомпанементу для придворних співців і танцюристів. Потім шен поширився серед простого народу і перетворився на звичайний інструмент для публічних концертів, ярмарків, різних народних торжеств і інших подій. 

　　Шен складається з трьох основних частин, а саме: язичка, дудок і того, що називається «доуцзи». Шен може виступати соло, в ансамблі або ж акомпанувати співу.

　Шен відрізняється яскравою виразністю і неймовірно граціозною варіативностю; має чисте і чітке звучання у високих тонах, витонченість у середніх і низьких і є невід'ємною складовою фольклорних концертів для духових і ударних інструментів. У 1978 р. в пров. Хубей при розкопках було виявлено декілька шен, яким більше ніж 2 тисячі років.　"Шен" - це духовий язичковий музичний інструмент. 

　　 Це китайський різновид губної гармоніки. Дерев'яний, а пізніше і металевий корпус з 13 або 17 трубок забезпечений чашоподібним натрубком. На кришці чаші по колу розташовані отвори, в яких вставлені очеретяні або дерев'яні трубки з мідними язичками в основі. 

　　 У кожної трубки в нижній частині є один бічний отвір, який закривають пальцями. Шен має хроматичний 12-ступеневий звукоряд. Його верхи дзвінкі; а альт м'який і повний; бас глибокий і низький.  

　　Між іншим, серед всіх традиційних китайських музичних інструментів, тільки шен можна використовувати в ансамблі з іншими інструментами для гармонізації тембру і збагачення звучання оркестру. У великому симфонічному оркестрі національних музичних інструментів інколи використовують «верхній шен», «шен-альт» і «шен-бас». 

　　[Музика у виконанні на «шен»]： 《Фенікс розправляє крила》