Палац Потала розташований на Червоній горі в центрі міста Лхаса – адміністративному центрі автономного району Тибет. Він піднімається схилом Червоної гори і є прекрасним палацом-фортецею, який називають «Перлиною Даху світу». Це типовий зразок архітектури Тибету і одна з найвідоміших стародавніх споруд Китаю. 

      Палац Потала – це місце, де відбуваються політичні і релігійні церемонії і заходи: тут також розташована резиденція Далай-лам Тибету кожної епохи. Він є найбільшим стародавнім архітектурним ансамблем Тибету. За переказами, палац Потала звів у VII ст. тубоський (Тибет) правитель Сронцзангамбо (619-650 рр.). У той час цю споруду називали «Палац Червоної гори» - Хуншаньгун. Його оточували три стіни. У ньому тисяча споруд і більше 2 тис. приміщень. Він був політичним центром династії Тубо. У XI ст. занепала династія Тубо. В ході тривалої війни в Тибеті Палац Червоної гори поступово був зруйнований і спалений вогнем.

      1645 р. палац Потала був перебудований П'ятим Далай-ламою. Процес реконструкції тривав 50 років. Після цього протягом трьохсот років палац частково перебудовували і добудовували. Палац Потала на сьогоднішній день має 9 ярусів (хоча на вигляд їх 13) і піднімається схилом гори на 110 метрів. Це змішана конструкція з каменя і дерева. Стіни зведені з граніту. Найбільша товщина стін складає 5 метрів. На чоловому фасаді до стін також влитий розплавлений чавун, щоб зміцнити споруду і збільшити стійкість при землетрусах. Одночасно були зроблені золоті деталі декору, що дозволило дотепно вирішити проблему громовідводу. За сотні років палац Потала зазнав випробування блискавкою, громом і землетрусами. Проте він, як і раніше, підноситься у всій своїй красі. Палац Потала складається з Білого палацу (резиденція Далай-лам), розташованого з боків, і центрального Червоного палацу (буддійські павільйони і зали Далай-лам) і західних білих буддійських залів. Перед Червоним палацом підноситься біла вежа Сайфотай, де висять великі танки – ткані ікони (або аплікації) із зображенням Будди. Всі споруди Потали були зведені в різні періоди, проте при будівництві дотепно використовували гірський рельєф і застосовували прекрасні конструктивні рішення. Палац Потала досяг високого естетичного рівня. Червоний палац є головним об'єктом всього ансамблю. У ньому є зали Далай-лам різних поколінь і різні поминальні і молільні зали. У тому числі найвідоміша зала зі ступою Далай-лами п'ятого покоління Лосанцзяцо. Ступа має майже 15 метрів у висоту. У неї квадратний фундамент і круглий дах. Тіло ступи можна розділити на три частини: фундамент, тулово-«графін» і дах. Тіло Далай-лами п'ятого покоління в пахощах і з червоними квітами були поховано в «графині». Ступа облицьована 3724 кг сухозлітки і прикрашена більш ніж 15 тис. коштовних каменів, таких як алмази, рубіни, смарагди, зелений нефрит, перли, агати. На фундаменті ступи встановлені судини для жертвопринесень. Західну залу називають Сянтан. Це сама велика зала в палаці Далай-лами п'ятого покоління. Дах споруди підтримують 48 великих дерев'яних колон 6-метрової висоти. В ході будівництва архітектори застосували арочну конструкцію, яку часто використовували в спорудах ханьськой архітектури. Тут є безліч дерев'яних скульптур Будди, левів, слонів і різних тварин. В ході перебудови і розширення палацу Потала в XVII ст відомі майстри Тибету створили десятки тисяч прекрасних настінних розписів, які представлені в залах і галереях. Зміст розписів різноманітний. Вони змальовують історичних персонажів, сюжети оповідей і легенд, моменти історії буддизму, а також відображають побут, народні звичаї, спортивні розваги і ігри. Всі ці розписи є безцінними творами мистецтва палацу Потала.

      Крім того, в палаці Потала зібрані десятки тисяч сувоїв-картин, зразки кам'яного і дерев'яного різьблення, скульптура з глини, історичні цінності, такі як Бейецзін (буддійський канон на раковинах), а також традиційні вироби мистецтва, наприклад килими Тибету, Цзінфань (Канон на шовку або шерсті), кераміка, фарфор, нефритові вироби і тому подібне. Вони не лише мають високу художню цінність, але і відображають староданю тисячолітню історію дружніх контактів і культурних зв'язків між ханьцамі і Тибетом. Будучи «перлиною Даху світу» палац Потала завдяки своїм палацовим спорудам, глиняним і дерев'яним статуям, металевим виробам, малюнкам і розписам, а також різноманітному різьбленню відомий всьому світу. Він демонструє високу техніку майстрів Тибету, ханьських, монгольських і маньчжурських майстрів, а також прекрасні досягнення будівельного мистецтва Тибету. 1994 р. палац Потала був офіційно внесений ЮНЕСКО до Реєестру світової культурної спадщини.