У Сун жила ціла династія воєначальників з роду Ян. Батько Ян Лінґун, мати Ше Тайцзюнь та їх 8 синів були дуже відважними і прославленими полководцями. Вони часто робили ратні подвиги в ім'я Батьківщини.  

　　 Одного разу правитель Ляо вирішив обдурити імператора Сун, запросивши його до себе для ведення мирних переговорів. Не знаючи про справжні наміри кіданьського правителя, старший син з роду Ян доручив своїм братам супроводити імператора в Ляо, щоб забезпечити його безпеку. На шляху до Ляо супутники потрапили в засідку, троє з них відразу ж загинули в нерівному бою. А четвертий син з роду Ян потрапив у полон.  

　　Імператриця Ляо по імені Сяо, дізнавшись, що полонений дуже гарний, і майстер у бойових мистецтвах, вирішила, видати за нього свою дочку. Таким чином, четвертий син з роду Ян став чоловіком дочки імператриці Ляо. Молоді жили в мирі та злагоді, незабаром у них народився син. Ніхто не знав, що зять імператриці насправді був генерал армії Сун, прославлений Ян-четвертий.  

　    Між державами Сун і Ляо йшла безперервна війна. Через 15 років Ляо ще раз розпочав військову кампанію проти держави Сун. Ян-четвертий і його дружина - принцеса Тецзін разом з імператрицею Сяо прибули в район бойових дій. Треба сказати, що на стороні Сун бився брат Четвертого, головнокомандувач Ян-шостий. Мати Ше Тайцзюнь, контролюючи боєприпаси, теж опинилась в гущавині військових дій.  

　　 Дізнавшись, що мати і брат зовсім поруч, Четвертий, який дуже сумував за рідним, вирішив відправитися в табір Сун, щоб побачитися з матір'ю. Однак, відповідно до правил військового часу, без «лінцзянь» (жезла) імператора Ляо, ніхто не міг пройти через лінію фронту. У Четвертого на душі було дуже тривожно. Він цілими днями тужив, не наважувався сказати, в чому справа. Побачивши це, його дружина - принцеса Тецзін вивідала у нього правду. Четвертий сказав їй, що його справжнє ім'я - Ян, що він - сунський генерал. Він також сказав, що він дуже хоче побувати у таборі Сун, щоб відвідати свою матір. Ян-четвертий попросив, щоб принцеса йому в цьому допомогла. Добродушна принцеса погодилась і обіцяла взяти «лінцзянь» (жезл) у імператриці Сяо. Однак вона непокоїлась, що Четвертий не повернеться з табору Сун. Тоді чоловік Ян дав клятву, що обов'язково повернеться протягом однієї ночі.  

　　 Принцеса з дитиною на руках вирушила на прийом до імператриці Сяо. Вона потихеньку ущіпнула немовля, дитина відразу ж голосно заплакала. Імператриця Сяо дуже любила свого онука, тому вона відволіклась, колисаючи його. Користуючись цим випадком, принцеса сказала, що син хотів пограти з «лінцзянєм». Тоді імператриця Сяо взяла «лінзцняь» і віддала його онуку, велівши, щоб принцеса повернула «лінцзянь» на другий день. 

　　  Четвертий взяв «лінзцянь», успішно перейшов через лінію військових дій і побачився з шостим братом. Згадуючи трагедію, що сталися 15 років тому, вони гірко плакали. Потім Четвертий відвідав мати Ше Тайцзюнь. Сива мати була дуже здивована і рада, побачивши свого сина, що зник безвісти. Вони хотіли поговорити побільше, але почало світати і Четвертому довелося розлучитися з матір'ю і вирушити у зворотній шлях.  

　　  Під час переходу застави Ляо Четвертого схопили і відвели прямо до імператриці Сяо. Імператриця Сяо й у голову не приходило, що її зять був генералом в Сун, і що її дочка допомогла йому перейти лінію бойових дій. Сяо дуже розсердилася і наказала стратити Четвертого. Тоді принцеса припала до ніг імператриці Сяо з проханням про милість, і імператриця простила Яна-четвертого і дозволила йому й надалі час від часу провідувати свою матір.