Сун Цінлін

　　Сун Цінлін (1893 – 1981), жінка-політик, громадський діяч, один з головних керівників КНР. Її рідне місто – Веньчан в пров. Хайнань. У 1913 р. вона закінчила університет у США. У 1915 р. Сун Цинлін стала дружиною Сунь Ятсена. Після кончини чоловіка в 1925 р. Сун Цинлін продовжувала революційну діяльність, твердо відстоювала політичні установки Сунь Ятсена – союз з компартією, з Радянським Союзом і підтримка робітників і селян. На другому Всекитайськом з'їзді партії ґоміньдана, що відбувся в 1926 р., Сун Цінлін була обрана членом Центрального виконавського комітету і начальником сектора з роботи серед жінок. У перші два роки десятирічної громадянської війни (1927-1937 г.г.) Сун Цінлін знаходилася в Радянському Союзі і у Франції. У 1929 р. вона була обрана почесним головою Другої конференції Антиімперіалістичної Ліги, а згодом стала одним з головних керівників світового антифашистського руху. У 1931 р. Сун Цінлін повернулася на батьківщину, займаючись роботою у сфері добродійності. В кінці 1932 р. вона організувала Китайську Лігу прав людини, сміливо виступала проти ґоміньдановського терору, відкрито підтримувала політичних увязнених. У 1933 р. вона була обрана головою китайського відділення антиімперіалістичної і антивоєнної Ліги Близького Сходу.

　　　Протягом восьми років в ході антияпонської війни з 1937 по 1945 рр. Сун Цинлін вела напружену роботу для зміцнення всіх антияпонських сил. За її ініціативою була створена Ліга захисту Китаю, що включала як китайських, так і іноземних членів; Ліга прагнула привернути до себе увагу всього світу і отримати міжнародну допомогу. Ліга захисту Китаю організувала збір медикаментів і інших матеріалів в різних країнах і доставила їх наантияпонські бази, якими керувала Компартія і що знаходилися в тилу японських агресорів і були блоковані ґоміньдановцамі. Після другої світової війни Сун Цінлін продовжувала роботу в Лізі захисту Китаю вже в Шанхаї, Лігу перейменували тоді на Китайський фонд суспільного добробуту. Безпосереднім завданням цього фонду була робота в галузі охорони здоров'я жінок і дітей, а також у сфері культури і освіти. У вересні 1945 р., після перемоги Китаю в антияпонській війні, Сун Цінлін закликала народ США виступити проти плану американського уряду з підтримки громадянської війни. Після утворення КНР Сун Цінлін стала заступником голови КНР і Постійного комітету ВРНП. Сун Цінлін завжди приділяла велику увагу роботі серед жінок нового Китаю, проявляла гарячу турботу про здоров'я підростаючого покоління, довгий час очолювала китайське товариство допомоги постраждалим. Вона була визнана керівником китайських жінок і дбайливою бабусею для китайських дітей. У 1951 р. Сун Цинлін отримала Сталінську премію за внесок до справи захисту миру у всьому світі. У 1952 р. вона обрана головою Комітету мирних зв'язків в АТР.

　　Цай Чан 

　　Цай Чан (1900-1990), заступник голови ПК ВРНП 4-го і 5-го скликань, видатний пролетарський-революціонер, один з перших організаторів і керівників жіночого руху в Китаї, відомий діяч міжнародного жіночого руху. Її рідне місто – повіт Шуан Фень пров. Хунань.

　В молодості вона вчилася у Франції. У 1923 р. вступила в Компартію Китаю. У жовтні 1934 р. брала участь у Великому поході НОАК. У 1949 р., після утворення КНР, вона була обрана головою Всекитайськой Федерації Жінок протягом перших трьох скликань. Вона теж була членом ЦК КПК 8-го, 9-го, 10-го і 11-го скликання; членом ПК ВРНП перших трьох скликань; заступником голови ПК ВРНП 4-го і 5-го скликань.

　　　Дэн Їнчао

　　Дэн Їнчао (1904 – 1992), видатна представниця пролетарського революційного руху, політик, відомий громадський діяч, один з перших організаторів і керівників жіночого руху в Китаї. Вона народилася в Наннін пров. Ґуансі. Ден Їнчао брала участь в русі 4 травня в 1919 р., допомагала Чжоу Еньлаю в створенні організації прогресивної молоді. У 1925 р. вона стала дружиною Чжоу Еньлая. Вона також брала участь у великому поході НОАК. Після утворення КНР вона була обрана заступником голови Всекитайськой федерації жінок перших трьох скликань і почесним головою цієї організації 4-го скликання. Вона також стала заступником голови державного Комітету захисту дітей, почесним головою Китайського народного тоаирства дружби із закордоном. Крім того, вона ще виконувала обов'язки члена ЦК КПК 8 – 12 скликань, і члена політбюро ЦК КПК 11-го, 12-го скликань, члена ПК ВРНП перших трьох скликань, заступника голови ПК ВРНП 4-го і 5-го скликань постійного члена ВК НПКРК першого скликання і голови цієї організації 6-го скликання.

　　　Ши Лян  

　　Ши Лян (1900-1985), її рідне місто – Чанчжоу пров. Цзянсу. Вона була обрана заступником голови ПК ВРНП 5-го і 6-го скликань, заступником голови ВК НПКРК 5-го скликання і першим міністром Юстиції центрального уряду КНР. Вона була одним з перших організаторів і керівників жіночого руху в Китаї, відомим політиком і адвокатом. З 1931 р. вона почала свою роботу як адвокат. У 1936 р. ґоміндановськая поліція заарештувала семеро лідерів Всекитайськой асоціації національного порятунку, у тому числі Ши Лян. Після утворення нового Китаю вона була обрана першим міністром Юстиції центрального уряду, одночасно членом Комітету політики і юстиції Державної адміністративної Ради КНР. Крім того, вона ще була депутатом ВСНП перших шести скликання, членом ПК ВРНП 2 – 5-го скликань, заступником начальника Комітету Юстиції ПК ВРНП, а також заступником голови цього Комітету 6-го скликання, членом центрального Політбюро Демократичної Ліги Китаю першого скликання, заступником голови Демократичної Ліги Китаю перших трьох скликань і головою цієї партії 4-го і 5-го скликань. Ши Лян також була членом ВК НПКРК перших чотирьох скликань, заступником голови цієї організації 5-го скликання, і заступником голови Всекитайськой Федерації жінок перших чотирьох скликань.

　　У Ї 

　　У Ї (1938 – ), віце-прем'єр Держради КНР. Її рідне місто – Ухань пров. Хубей. Вона випускниця факультету перегонки нафти Пекінського Інституту нафти, за фахом технологія перегонки нафти. Вона – інженер високого рівня. У квітні 1962 р. У Ї вступила в Компартію Китаю. У 1962 р. вона почала працювати на заводі і пропрацювала технологом в цеху, співробітником канцелярії і заступником директора заводу. З 1983 по 1988 р. У Ї обіймала посаду зааступника директора пекінської компанії Нафтової і хімічної промисловості «Янь Шань», була секретарем парткому цієї компанії. У 1988-1991 рр. вона була обрана мером міста Пекіна. З 1991 по 1993 р. У Ї працювала заступником міністра зовнішньої торговлі і зовнішньоекономічної співпраці і заступинком секретаря партійної групи керівництва цього міністерства. З 1993 р. У Ї отримала посаду Міністра зовнішньої торгівлі і зовнішньоекономічної співпраці, а також секретаря партійної групи керівництва цього міністерства. У 1998-2003 рр. вона стала Членом Держради КНР. У березні 2003 р. була обрана віце-прем'єром Держради КНР, в квітні цього року вона за сумісництвом обіймала посаду Міністра охорони здоров'я КНР. У Ї є кандидатом в члени ЦК КПК 13-го скликання, членом ЦК КПК 14 – 16 скликань, кандидатом в члени Політбюро ЦК КПК 15-го скликання, членом Політбюро ЦК КПК 16-го скликання.