Про українську службу Про Міжнародне радіо Китаю Наші контакти
X:Тайвань

Історія Тайваньського питання

Міжнародне радіо Китаю

       Хоча після Другої світової війни, де юре і де факто Тайвань вже повернувся до лона батьківщини, незабаром після цього виникло так зване «тайваньське питання». Це питання пов'язане з громадянською війною, що була ров'язана, ґоміньдановськимі військами, а головне, з втручанням міжнародного чинника.

Тайваньське питання і громадянська війна, що була розв'язана Ґоміньданом

       В роки антияпонської війни в Китаї за ініціативою Компартії Китаю був сформований єдиний антияпонський національний фронт для боротьби проти агресії японських імперіалістів. Після перемоги у війні проти японських загарбників, обидві партії повинні були пліч-о-пліч продовжувати здійснювати велику справу відродження Китаю. Проте ґоміньданівське угрупування того часу на чолі з Чан Кайши, спираючись на підтримку з боку США і ігноруючи прагнення всього китайського народу до миру і створення незалежного, демократичного, багатого і могутнього Нового Китаю, розірвало підписану між двома партіями «Угоду від 10 жовтня», розв'язало антинародну громадянську війну в масштабах всієї країни. Китайський народ під керівництвом Компартії був змушений піднятися на народно-визвольну війну, що тривала більш ніж три роки, внаслідок чого, врешті-решт, китайський народ повалив ґоміньдановський реакційний уряд «Китайської Республіки» в Нанькіні. Фактично ґоміньданівське угрупування, що йшло наперекір всьому, вже було знехтуване всім китайським народом. 1 жовтня 1949 р. була проголошена Китайська Народна Республіка, уряд якої став єдиним законним урядом Китаю. Частина військово-політичного блоку Ґоміньдану відступила на о. Тайвань за підтримки з боку тодішнього американського уряду. Це створило ситуацію «відірваності» острова і континентального Китаю.

Тайваньське питання і відповідальність США

       Після другої світової війни, в умовах конфронтації між Сходом і Заходом, уряд США, виходячи з міркувань так званої глобальної стратегії і захисту своїх національних інтересів, дуже прагнув підтримувати ґоміньданівське угрупування під час громадянської війни, забезпечуючи його фінансовими коштами, зброєю і радниками, щоб перешкодити перемозі революційних сил китайського народу. Проте уряд США так і досяг своєї мети.

       Після проголошення Китайської Народної Республіки тодішній уряд США зміг би вибратися з трясовини китайської громадянської війни, але він так не поступив, а навпроти, став проводити політику «ізоляції і заборони» відносно Нового Китаю. Причому після того, як вибухнула Корейська війна, він пішов на озброєне втручання в стосунки між двома сторонами Тайваньської протоки - справи, що є суто внутрішньою справою Китаю. Сьома флотилія США зайшла в Тайваньську протоку, а 13 авіазагін розмістився на Тайвані. У грудні 1954 р. США підписали з тайваньською владою так званий «Договір спільної оборони», поставивши китайську провінцію Тайвань під протекцію США. Помилкова політика уряду США, що була направлена на продовження втручання у внутрішні справи Китаю, привела до довготривалої напруженої обстановки протиборства в районі Тайваньської протоки.

        З тих пір тайваньське питання стало «каменем спотикання» у відносинах між КНР і США. В кінці 60-х на початку 70-х рр. з розвитком і зміною міжнародного стану, а також зважаючи на нарощування потужності Нового Китаю, США почали вносити корективи до своєї політики відносно Китаю, внаслідок чого поступово з'явилася тенденція відлиги в двосторонніх стосунках. У жовтні 1971 р. на 26 Сесії Генеральної Асамблеї ООН була прийнята резолюція № 2758 про відновлення всіх законних прав КНР в ООН і про вигнання «представників» тайваньської влади з ООН. У лютому 1972 р. президент США Никсон відвідав Китай. Обидві сторони опублікували в Шанхаї Спільне комюніке, в якому говориться: «Американська сторона заявляє: у США усвідомлюють, що всі китайці, що проживають по обох сторонах Тайваньської протоки, вважають, що існує лише один Китай, і, що Тайвань – частина Китаю. Уряд США не заперечує проти цієї позиції».

       В грудні 1978 р. уряд США прийняв три принципи дипломатичних стосунків, що були висунуті китайським урядом, а саме: «розірвати дипломатичні стосунки з тайваньською владою», «анулювати «Договір спільної оборони» і вивести війська з Тайваню». 1 січня 1979 р. КНР і США офіційно встановили дипломатичні стосунки. У Спільному комюніке про встановлення дипломатичних стосунків між КНР і США говориться: «Сполучені Штати Америки визнають, що уряд Китайської Народної Республіки є єдиним законним урядом Китаю. У цьому контексті американський народ підтримуватиме з тайваньським народом культурні, торговельні і інші неофіційні зв'язки»; «Уряд Сполучених Штатів Америки визнає позицію Китаю про те, що існує лише один Китай, а Тайвань - це невід'ємна частина Китаю».

       Проте, на жаль, всього через три місяці після встановлення дипломатичних стосунків між КНР і США, американський Конгрес прийняв так званий «Акт про взаємини з Тайванем», який набрав чинності після підписання його президентом США. Цей «Акт про взаємини з Тайванем» як внутрішнє законодавство США містить в собі ряд положень, що йдуть врозріз із Спільним комюніке про встановлення дипломатичних стосунків між КНР і США і принципами міжнародного права, що серйозно зачіпає права і інтереси китайського народу. Згідно з цим актом, уряд США продовжує продавати зброю Тайваню і втручатися у внутрішні справи Китаю, тим самим перешкоджаючи возз'єднанню Тайваню з континентальною частиною Китаю.

       З метою вирішення питання про продаж США зброї Тайваню, 17 серпня 1982 р. уряди двох країн шляхом переговорів досягли домовленості і опублікували третє спільне китайсько-американське комюніке, скорочено іменоване «Комюніке від 17 серпня». У цьому комюніке уряд США заявив, що «він не прагне до проведення довготривалої політики з продажу зброї Тайваню. Це зброя як за якістю, так і за кількістю не перевищуватиме рівень зброї, що поставляється останніми роками, тобто після встановлення дипломатичних стосунків між КНР і США. США готові поступово зменшити обсяг продажу зброї Тайваню, що приведе до остаточного вирішення конфлікту через певний період». Проте за останніх десять років уряд США не виконує положень вищезгаданого комюніке, більш того, здійснює одне за іншим їх порушення. У вересні 1992 р. уряд США навіть прийняв рішення про продаж Тайваню 150 високобоєздатних винищувачів типу F-16. Ця акція уряду США створила нові перешкоди на шляху до розвитку китайсько-американських стосунків і вирішення тайваньського питання.

       Виходячи з цього очевидно, що уряд США несе відповідальність за те, що до цих пір тайваньське питання все ще не отримало свого вирішення.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
© China Radio International.CRI. All Rights Reserved. 16A Shijingshan Road, Beijing, China. 100040