З 1949 року після утворення КНР китайська економіка отримала порівняно швидкий розвиток. Особливо з 1978 року після здійснення політики реформ і відкритості темпи її розвитку склали 9% за рік. У 2003 році гуртовий внутрішній прибуток в Китаї досяг 1 тріл. 400 млрд. американських доларів. Країна займає 6-е місце по економічній потужності після США, Японії, Німеччини, Англії і Франції. До кінця 2003 року включно річний гуртовий внутрішній прибуток на душу населення вже перевищив тисячу американських доларів.

      Нині у сфері капіталовкладень і споживання в Китаї спостерігається позитивна тенденція. У 2003 році загальний обсяг капіталовкладень до основних фондів по всій країні склав 5 тріл. 500 млрд. американських доларів; загальний обсяг зовнішнього товарообігу – більше 850 млрд. доларів США, по цьому показнику Китай зайняв 4-е місце в світі, наздогнавши Англію і Францію і поступаючись тільки США, Німеччині і Японії. До кінця 2003 року валютний запас нашої країни вже перевищив 400 млрд. американських доларів, по цьому показнику Китай займає перше місце в світі, поступаючись тільки Японії.

      Як наслідок проведення політики реформ і відкритості, сучасного будівництва, за останні 20 років Китай здійснював перехід від планової до соціалістичної ринкової економіки, поступово створював і удосконалював систему соціалістичної ринкової економіки. Одночасно з цим йшов процес по безперервному оздоровленню законодавчого будівництва, розширенню ринкової відкритості, поліпшенню інвестиційного клімату і стабільного просування реформи грошово-фінансової системи. Всі ці тенденції є надійною гарантією довгострокового розвитку китайської економіки.

      Вступивши до нової ери, Китай висунув концепцію про всебічний і гармонійний розвиток між людиною і природою, людиною і суспільством, містами і селами, сходом і заходом, економікою і суспільством. У 2002 році на 16-му Всекитайському з'їзді КПК було вирішено взяти напрям на всебічне будівництво заможного суспільства до 2020 року.