有朋自远方来，不亦乐乎（yǒu péng zì yuǎn fāng lái，bú yì lè hū）– це є один з найбільш відомих висловів Конфуція і перекладається він так: "Зустріти друга, що прибув здалеку, – хіба ж це не радість?". Він походить зі знаменитого трактату Конфуція "Луньюй" (Бесіди і судження). Цю важливу працю конфуціанського вчення уклали учні Конфуція з коротких записів про його висловлювання, вчинки, а також діалоги за його участі. Сам вислів 有朋自远方来，不亦乐乎 походить з першого розділу цієї книги. Там на початку є такі рядки: 子曰: 学而时习之不亦说乎? 有朋自远方来，不亦乐乎?人不知而不愠不亦君子乎? Учитель (Конфуцій) казав: "Вчитися і щогодини повторювати вивчене – хіба ж це не радість? Зустріти друга, що прибув здалеку, – хіба ж це не радість? Якщо люди про тебе не знають, але ти не відчуваєш образи, – хіба ти тоді не досконала людина?" Далі вашій увазі історія, яка допоможе краще зрозуміти вислів 有朋自远方来，不亦乐乎.

         Епоху правління династії Тан (618-907 рр.) вважають часом найвищої могутності Піднебесної. В той час за своїм рівнем розвитку Китай випереджав усі країни світу. Крім того, імперія Тан була досить відкритою для іноземців. Державні іспити дозволяли складати навіть вихідцям з інших країн. Наприклад, Цуй Чжиюань, родом з корейського царства Сілла, отримав вчену ступінь цзіньши, що була найвищою в системі державних іспитів Китаю. Після цього він повернувся на батьківщину, де присвятив себе поширенню конфуціанської культури і зміцненню відносин царства Сілла з імперією Тан.

Розбір вислову  有朋自远方来，不亦乐乎 за ієрогліфами:

有 (ю) – є, мати;

朋 (пен) – друг, приятель;

自 (цзи) – від, з;

远方 (юань-фан) – далекі краї;

来 (лай) – прийти, приїхати;

不亦 (бу-ї) – хіба не;

乐 (ле) – радіти;

乎 (ху) – в пропозиціях риторичного запитання відіграє роль вигуку.