Він народився в 551 р. до н.е. на сході Китаю в місті Цюйфу князівства Лу у знатній, але збіднілій родині. Батько його був офіцером. Коли народився Конфуцій – останній син від третьої дружини – йому було 72 роки. Через 3 роки він помер. Родина бідувала, і Конфуцій рано став працювати, освоюючи різні ремесла. Він був наполегливим у навчанні і мріяв стати державним службовцем, але кар'єра його не була успішною. До того ж і шлюб був нещасливим – дружина Конфуція його зовсім не розуміла. Відтак філософ покинув рідні місця і вирушив у подорож Китаєм зі своїми учнями. Завдяки своїм знанням він користувався щирою повагою людей. Повернувшись на батьківщину, Конфуцій, уже в зрілому віці став чиновником, який відповідав за покарання злочинців, а потім став верховним суддею усього князівства.

Останні роки життя були тяжкими для мислителя, його охопили песимістичні настрої, він сумував за минулим і не бачив нічого доброго в майбутньому своєї держави. У 479 р. до н.е. Конфуцій помер у рідному місті Цюйфу. Учні поховали його і три роки оплакували на могилі. Тепер там знаходиться пантеон Конфуція і його послідовників.

Конфуцій мав понад три тисячі учнів, з них 72 стали видатними постатями в історії Китаю, 12 з них увесь час були разом зі своїм учителем. Більшість його учнів родом з бідних сімей. Це свідчить про те, що освіта в Китаї на той час була доступною не лише дітям з аристократичних родин. І нині педагогічна теорія Конфуція відіграє важливу роль в китайській системі освіти. Наприклад, серед його рекомендацій – навчати учнів відповідно до їхніх здібностей; зберігати неперервність навчання; повторювати старе, аби осягнути нове... Крім того, визначальною рисою педагогіки Конфуція є вимога найвищої шанобливості дітей до батьків, святість сімейних стосунків.

Уже після смерті вчителя послідовники Конфуція записали бесіди з ним та його висловлювання. Вони зведені у трактат під назвою «Луньюй», тобто «Бесіди і судження», який вважають найбільш автентичним викладом філософської системи вченого. Положення цього трактату і донині мають значний вплив на спосіб мислення, мораль та розвиток культури китайської нації, а також народів інших азіатських країн.

Ідеал людини для Конфуція – не пустельник або пророк, а освічений мудрець і чесний трудівник. «Шляхетний чоловік думає про обов'язок , а дрібна людина про вигоду». Кардинальне мислення Конфуціанства – милосердя, гуманність, – китайською: Жень. На думку Конфуція, слідувати Жень – значить керуватися співчуттям і любов'ю до людей. «Чого не бажаєш собі, того не роби іншим».

Конфуціанство і досі вельми популярне в Китаї та інших азіатських країнах. Відома викладачка Пекінського педагогічного університету Юй Дань написала книгу «Плоди читання Луньюй» та популяризувала її через телебачення. Авторка говорить про конфуціанство загальнодоступною мовою, завдяки чому кількість прихильників великого китайця зростає. Дедалі більше людей прагнуть читати та вивчати «Луньюй».

Відома викладачка Пекінського педагогічного університету Юй Дань написала книгу «Плоди читання Луньюй» та популяризувала її через телебачення.