Сюй Чжимо徐志摩 (1897.1.15 - 1931.11.19) сучасний поет, есеїст. Серед його творів збірки віршів, есе, оповідань, п'єса, щоденники, переклади, що зібрані в книзі «Зібрання творів Сюй Чжимо».

У дитинстві Сю Чжимо почав отримувати класичну освіту в сім'ї. В одинадцять років вступив до школи. Завдяки вчителю Чжан Шусеню, який заклав основи розуміння класичної літератури, він завжди був першим у класі. У 1910 році Сюй Чжимо у віці чотирнадцяти років з рідного будинку поїхав до Ханчжоу, де за рекомендацією двоюрідного дядька Шен Чжунжу поступив до школи Фучжун в Ханчжоу. Влітку 1915 року Сюй Чжимо закінчив школу і поступив в Шанхаї в Баптистський коледж і духовну семінарію (зараз це Шанхайський політехнічний університет), у жовтні того ж року, за наполяганням сім'ї одружився на Чжан Юй - дочці багатого комерсанта Чжан Жунчжи .

Сюй Чжимо з його неспокійної душею не зміг продовжувати навчання в баптистському коледжі і восени 1916 переїхав на північ у Тяньцзінь в Північний університет (нині Тяньцзінський університет) і поступив на підготовче відділення юридичного факультету. Наступного року юридичний факультет Північного університету увійшов до складу Пекінського університету і Сюй Чжимо продовжив навчання в Пекіні. В університеті він не тільки вивчав право, але також японську, французьку мови та політологію. В процесі занять зарубіжною літературою виник його глибокий інтерес до літератури. У цей період у нього з'являється безліч друзів, він заводить знайомства зі знаменитостями, а головним подарунком у його житті стало знайомство з його вчителем Лян Цічао. Лян Цічао дуже вплинув на життя Сюй Чжимо і був авторитетом в його очах.

Під час навчання на півночі Сюй Чжимо він став свідком свавілля мілітаристів, вбивства невинних людей. Він відчував відразу до того суспільства, де «в пурпурних сутінках серед гір Сішань, не приховати сорому від перетворення людини на звіра» (Сюй Чжимо, «Люди перетворюються на звірів»). Він вирішив виїхати на навчання за кордон у прагненні знайти рецепт зміни китайської дійсності, здійснення «революції свідомості», ідею якої він виношував у серці.

У серпні 1918 року Сюй Чжимо з думкою «отримати хороші знання, щоб використовувати на благо країни» залишає Пекін і через Шанхай вирушає на навчання до США. У перший рік навчання в університеті Кларка у Вустері, він поступив на факультет історії, вибравши такі курси, як соціологія, економіка, історія, щоб у майбутньому стати китайським Гамільтоном. Через 10 місяців він завершив курс навчання і отримав ступінь бакалавра по першому класу з відзнакою. Але він не був задоволений цим і перевівся до інституту Колумбійського університету в Нью-Йорку, на економічний факультет. Тут Сюй Чжимо отримав широке коло знань з філософії та політології. У той рік хвилі революційного руху Четвертого травня охопили і китайських студентів, які перебували далеко за океаном у США. Сюй Чжимо брав активну участь у патріотичних заходах китайських студентів, часто читав журнали «Сінь ціннянь» (Нова молодь), «Сіньчао» (Нова хвиля) і його інтерес у навчанні поступово змістився від політики до літератури, і, таким чином, він отримав ступінь магістра літератури.

Під час навчання в Сполучених Штатах Сюй Чжимо захопився ідеями британського філософа Бертрана Рассела. Відмовившись від ступеня доктора Колумбійського університету, він купив квиток на корабель через Атлантику і опинився в Лондонській школі політичної економії Рассела. У цей період зміни життєвого шляху він познайомився з Лінь Чанміном і його дочкою Лінь Хуейїнь. Лінь Чаньмінь познайомив Сюй Чжимо з британським письменником Дікінсоном. За рекомендацією Дікінсона Сюй Чжимо поступає в Королівський коледж Кембриджського університету.

У Великобританії, особливо в період життя в Кембриджі, стався важливий поворот в його інтелектуальному розвитку. Сюй Чжимо цінував своє перебування в Англії, насолоджувався спілкуванням з британськими знаменитостями. Він глибоко вивчав творчість відомих письменників, сприймав різні течії сучасної думки, в цей період сформувалися його політичні погляди і соціальні ідеали, зародився його ідеалізм, він хотів стати «не навченим індивідуалістом». Середа Кембриджа не тільки сприяла формуванню його світогляду і поглядів на суспільство, але пробудила в ньому спрагу знань, дала поштовх його творчим ідеям. Він почав перекладати літературні твори, переклав кілька оповідань Менсфілда, твори інших європейських письменників. У той же час у ньому пробудився поетичний дар, він написав багато віршів. Його кумиром був не тільки американець Гамільтон, а й англійські поети Шеллі і Байрон .

У Сюй Чжимо в роду не було поетів, і він не захоплювався поезією, але час навчання в Кембриджському університеті був початком формування його поетичної творчості. Хоча в цей період він писав багато віршів, але до теперішнього часу близько 30 його творів розкидані у різних газетах і журналах, а більшість з них втрачена.

Поезія Сюй Чжимо відрізняється свіжістю, ритмічною гармонією, надзвичайною образністю, багатством уяви, витонченістю думки, щедрістю душі, різноманітністю, прагненням до впорядкованості форм, розкішною красою, характерною художньою індивідуальністю, він яскравий представник поетичної школи «Сіньюе». Його проза унікальна і анітрохи не поступається поезії. Серед найвідоміших творів «Політ», «Кембридж, який я знаю», «Усамітнені бесіди у Флоренції».

Чому ж Сюй Чжимо почав писати вірші саме в цей період?

Насамперед, середа Кембриджа, в якій він жив, пробудила його поетичне натхнення, запалила його творчі бажання. Він говорив: «Моє життя в Кембриджі по-справжньому щасливе, боюся, в цьому житті більше не можу розраховувати на таке солодке хрещення». У цей період він створив, такі твори як «Літо», «Поле літнього дня». У той час і його особисте життя «було осяяне дивним місячним сяйвом».

Восени 1921 року, він познайомився з «прекрасною, як квітка», «талановитою жінкою» Лінь Хуейїнь. Сюй Чжимо часто з нею спілкувався, зізнався їй у коханні, говорив про наміри укласти шлюб.

Він присвячує їй вірш:

«Повітряний політ сніжинок такий прекрасний/ І шлях до затишку житла гранично ясний / Вони чекають, варто їй прийти у сад/ І ось вони летять, летять, летять/ Ах, вся вона – багряних квітів сливи чистий аромат!»