Лі Юньлей 李云雷 молодший науковий співробітник НДІ мистецтва Китаю, заступник головного редактора журналу «Теорія і критика літератури і мистецтва» «文艺 理论与批评», директор Центру літературної критики НДІ марксистської теорії літератури. Займається дослідженнями сучасної китайської літератури, сучасної літературної критики та сучасної культури.

Він пише, що на початку 1990-х років помітним явищем літератури стала «есеїстика вчених». У 2000 році було укладено збірку таких есе, яка містить твори понад 40 науковців. У цих творів є очевидна особливість - тонке розуміння життєво важливих проблем сучасного суспільства.

З початком нового століття есе інтелектуалів не стали проривом в літературі, але останнім часом деякі відомі вчені випустили збірники своїх есе. Наприклад, «Метод шести букв» «六个字母的解法» Лю Хе 刘禾, «Пташиний спів» «鸟儿歌唱» Лі Ліна 李 零, «Післямова до революції» «革命 后记» Хань Шаоґуна 韩少功 і т. Д. Хоча всі ці роботи також демонструють «тонке розуміння проблем суспільства, в якому ми живемо», але Лі Юньлей відзначає деякі нові особливості: пошуки літературного стилю такої прози, вироблення і розширення виразності китайської мови, роздуми над важливими проблемами. Ці роботи, на його думку, дозволяють побачити новий підйом літератури, яку пишуть вчені.

Лю Хе 刘禾 - професор гуманітарних наук Колумбійського університету, веде лекційні курси. Серед її наукових робіт «Практика транс-лінгвістики», «Мовна політика імперії», та ін. які користуються великим авторитетом серед вчених Китаю і США. Вона нещодавно написала книгу есе «Метод шести букв». Ця книга відрізняється від її наукових робіт, відрізняється і від звичайного стилю прози, можна сказати, що це якийсь інший стиль.

Лю Хе знайшла в автобіографії Набокова персонажа на ім'я Несбіт, ця людина була однокласником Набокова у Кембриджі. Але Набоков у своїй автобіографії використовував вигадане ім'я цього персонажа. Дуже цікаво, ким є ця людина для Набокова. Лю Хе шукає сліди Несбіта в США, Швейцарії, Великобританії, Франції, в літературних колах, у світі науки. Завдяки цьому персонажу на ім'я Несбіт Лю Хе методом транс-лінгвістичної практики описує таємну мережу наукових кіл Китаю, Сполучених Штатів, Європи ХХ століття. У книзі з'являються Лян Цічао, Сюй Чжимо, Сяо Цянь, Вірджінія Вульф, Джордж Оруел, Джеймс Джойс, Марсель Пруст, автор історії китайської науки Джозеф Нідем, а також вчені зі світу природничих наук. Долі цих персонажів переплітаються и сходяться в одній точці - Набоков и Несбіт. Автор ставить у центрі оповідання таємничу постать Несбіта, щоб розгорнути для нас цей широкий світ науки.

Лю Хе спирається на техніку написання детектива, створюючи навколо Несбіта атмосферу таємниці, крок за кроком безперервно висуваючи припущення, шукаючи доказів. А коли виникають або усуваються перешкоди, доводиться йти обхідним шляхом, то у читачів створюється відчуття, що «заблукали десь у непрохідних горах». Лю Хе показує тут процес наукового пошуку, але її аргументація і висновки відрізняються від наукової роботи. У цій книзі, як і в своєму науковому житті, Лю Хе відправляється для досліджень за кордон, збирає інформацію в бібліотеках, знаходить ниточки, спілкуючись з друзями і т. д. Автор описує процес роздумів вченого - як народжується усвідомлення проблеми, змінюється напрямок пошуку, що рідко з'являється в книгах. У цьому сенсі, можна сказати, що це записки мандрівника, історія науки або науковий детективний роман. Лю Хе усуває обмеження, з'єднує особливості різних жанрів, створюючи унікальною манерою письма новий стиль.

Лю Хе пише у своїй книзі: «Я завжди думала, що модель аналізу ми штучно побудували на причинно-наслідкових зв'язках. Але через несподівані пересічні випадковості і складні часові зв'язки результат значно відрізняється. Це схоже на клімат, екологію Землі з їх неймовірними масштабами і складністю внутрішніх причин, або як кажуть вчені - ефект метелика. Нам звичайним смертним важко зрозуміти, як працює така складна система».

Лі Лін 李 零 у книзі «Пташиний спів» «鸟儿 歌唱» зібрав свої есе з 2008 року. Лі Лін відомий своїми великими знаннями. Сферою його досліджень є археологія, стародавні пам'ятки писемності, палеографія. Його роботи «Дослідження китайської магії», «Стародавні книги на бамбукових дощечках і шовку та витоки науки», а також інтерпретації текстів Конфуція, Лао-цзи, Сунь-цзи інших класичних творів мають великий вплив в науковому світі, як в країні, так і за кордоном. «Пташиний спів» та інші есе, які виходять за межі його професійної діяльності, є досвідом читання і роздумами про соціальні явища. У книзі «Пташиний спів» помітна багата наукова ерудиція, але це служить лише тлом оповіді. Лі Лін зосереджує свою увагу на явищах сучасного суспільства і культури. У його словах присутнє не лише наукове підґрунтя, але багатий життєвий досвід. Тут помітна характерна особливість Лі Ліна - чи то академічний текст, або міркування про життя - він завжди зрозумілий. Бо хоче бути зрозумілим. Текст Лі Ліна не заплутаний, не складний, він веде до коріння явищ, говорить простою, ясною, зрозумілою мовою.

Збірка відкривається трьома статтями з інтерпретацією книги Оруела «Скотний двір». З початку 80-х років Оруел значно вплинув на письменників в Китаї. Його «1984», «Скотний двір» були дуже популярні серед китайської інтелігенції. Для багатьох ліберальних інтелектуалів «1984» і «Скотний двір» - це критика тоталітарного режиму, тут ця критика тоталітаризму стосувалася Радянського Союзу та інших традиційних соціалістичних систем. У їхніх очах, Оруел був борцем за свободу проти соціалізму, тому вони всіляко вихваляли його. Лі Лін шляхом ретельного дослідження, намагається зруйнувати ці «популярні забобони інтелігенції». Він пише, що «в країнах колишнього Радянського Союзу та Східної Європи, люди, вперше прочитавши цю книгу, відчували потрясіння. Багато хто запитував себе: «Як він міг зрозуміти нас більше, ніж ми самі?» Тому книга «Скотний двір» викликала великий резонанс, читачі дуже легко повірили, навіть легше, ніж західні читачі, що це правий антирадянський та антикомуністичний твір. Але вони неправильно зрозуміли книгу, вільно чи мимоволі, вони прочитали в книзі тільки те, що вони хотіли почути, а не те, що Оруел хотів сказати». Ли Лін намагається відповісти на таке питання: «Що ж, врешті-решт, критикує Оруел, яка його позиція?» Лі Лін зазначає, що «Оруел був соціалістом, але в його системі цінностей, свобода і демократія були переважаючими... Він є демократичним соціалістом», «він не критикує певну державу, він критикує цей світ». Лі Лін з більш широкої ідеологічної та історичної точки зору, розглядає те, що Оруел мав на увазі, критикуючи тоталітаризм. Він починає з поділу «хороших слів» і «поганих слів», йде від історії до реальності, із Заходу до Сходу, ретельно розглядає відмінності демократії і абсолютизму, монархії і феодалізму, тоталітаризму і самодержавства. Лі Лін пише, що «тоталітаризм є типовим західним дискурсом. Імперіалізм розділив світ, ситуація визначилася, всі країни провели лінії кордонів, чітко розділилися на демократичні країни і тоталітарні держави, що протистоять їм (тепер це комуністичні країни) або націоналістичні країни (зараз їх називають терористичними)... такий поділ дуже догматичний. Оруел не міг проводити такого поділу».

В есе «Глобальна зміна клімату - мій погляд з Китаю і американська точка зору» Лі Лін простою і ясною мовою виклав свої погляди на історію та сучасність США і Китаю, а в есе «Історія у вас під ногами – історія, що розказана першокурсникам факультету китайської філології Пекінського університету» - Лі Лін детально описує історію Пекіна, розповідає про витоки Пекінського університету і китайської революції, глибоко аналізує внутрішню логіку революції.

Есе Хань Шаоґуна 韩少功 носять скоріше академічний і теоретичний характер, ми можемо побачити його тут як ученого. У «Післямові до революції» «革命后记» автор говорить про «культурну революцію», книга наповнена складними роздумами. У цієї книги три особливості, по-перше, його особистий досвід «культурної революції». По-друге, він використовує результати досліджень цього періоду історії китайських і зарубіжних учених, у тому числі найновіших досліджень. По-третє, Хань Шаоґун показує свій власний життєвий досвід і спостереження після «культурної революції», намагаючись все це синтезувати на вищому рівні, проводячи власний аналіз внутрішньої логіки і механізмів «культурної революції». Автор з безлічі явищ витягує деякі теоретичні положення, що дозволяє нам на різних рівнях побачити рушійні сили «культурної революції». Слід зазначити, що Хань Шаоґун, не розглядає «культурну революцію», як ірраціональний продукт, але намагається проникнути всередину, аналізує людські прояви в конкретній ситуації, помилки взаємодії теорії і практики, аналізує суперечності різних груп, їх зіткнення, в результаті чого його оповідання отримують глибину розуміння.

Хань Шаоґун пише, що революція «означає просте життя, чистоту душі, з високим ентузіазмом відправитися в село і прикордонні райони, день і ніч самовіддано працювати для країни і людства», і «звичайно, означає, що мій батько, зразковий герой 214 дивізії НВАК, один з кращих працівників у провінційному управлінні освіти раптово згинув у червоному океані «культурної революції»...

Ця книга не тільки про минуле, а й про майбутнє. Автор у підсумку ставить запитання «чи може демократія принести справедливість?», «чи може революція принести справедливість?", «чи є головною рівноправність?» З китайських позицій розмірковуючи про долю людства, говорить, що демократія, справедливість, рівність - цінності, до яких люди прагнули 500 років, вони становлять основу сучасних політичних теорій. У своєму тексті Хань Шаоґун з'єднує особистий досвід, теоретичні міркування, відповідні матеріали. На стику теорії та особистого досвіду шукає правду історії і людської природи.

Лі Юньлей на завершення пише: «Можна сказати, що Лю Хе, Лі Лін, Хань Шаоґун розгортають свої дослідження під різним кутом зору. Лі Хе у формі детективного роману представляє історію науки, Лі Лін виробляє нові засоби виразності сучасної китайської мови, Хань Шаоґун веде складну внутрішню розмову про минуле та сьогодення. Все це розширює виражальні можливості сучасної прози, показує можливості сучасної китайської мови висловлювати думки. У цьому сенсі, можна сказати, що розвиток есеїстики вчених на цей час є важливим явищем літератури, яке гідне нашої уваги і роздумів».