Університет Цінхуа з 2013 року почав реалізовувати «Програму Шварцмана» (Стефан Шварцман - президент американської корпорації Blackstone Group). Метою програми є підготовка майбутніх «світових лідерів», основними курсами тут будуть менеджмент, міжнародні відносини і т. ін. Восени 2016 року планують прийом першої групи студентів. Недавно Пекінський університет заявив про створення Школи Яньцзін. Школа Яньцзін планує приймати перших студентів уже з наступного року, раніше, ніж Цінхуа. Школа Яньцзін пропонує набирати студентів до магістратури за спеціальністю «китаєзнавство». Ці події викликали дискусію в академічному середовищі.

Чжан Мін 张鸣 - професор факультету китайської філології Пекінського університету - вважає абсурдними теоретичні обґрунтування створення так званого 中国学 «китаєзнавства», це не відповідає рівню Пекінського університету і виглядає безглуздим.

У нього викликає подив, що мовою викладання є англійська, щонайменше, це дивно. Якщо йдеться про дослідження Китаю в США, то викладання англійською мовою, це нормально, але в Пекінському університеті в Китаї, якщо йдеться про дослідження різних аспектів Китаю, чому не викладати китайською? Мова - носій культури, як можна проводити вивчення китайської культури, історії та поточної ситуації в Китаї без китайської мови? Це просто неповага до рідної мови, як тут можна звеличувати якесь «китаєзнавство»? Крім того, як можна без китайської мови навчати за цією спеціальністю іноземних студентів. Уявіть собі магістра «китаєзнавства», який ні слова не знає китайською, чи не здається це трохи смішним?

Існує ще одне питання, що викликає сумніви. В Школі Яньцзін термін навчання один рік, і можна фактично отримати ступінь магістра. Якою ж буде якість цього наукового ступеня? Це нічим не відрізняється від прискорених курсів підготовки і може призвести до негативних наслідків, у тому числі значного знецінення вчених ступенів Пекінського університету.

Пекінський університет, ніколи не був просто «університетом», у нього особливий дух, традиції, і навіть його назва завжди і пов'язана зі столітньою історією і суспільством Китаю. В якому напрямку тепер здійснюватимуться реформи в Пекінському університеті, про це слід дуже добре подумати. Зараз містечко Пекінського університету, як великий ринок, ніде немає спокійного місця, студенти «просмажуються» в атмосфері поспіху і нетерпіння, всі поспішають кудись вперед, не можуть знайти часу для серйозного читання, зосередитися на науці. «Якщо така ситуація триватиме, як ми можемо бути гідні нашої країни? Як ми можемо бути гідні Пекінського університету? Що ми передамо наступним поколінням?» - запитує професор Чжан Мін.

Тан Сяофен 唐晓峰 - професор Центру досліджень історичної географії Пекінського університету - згадує події після перетворення факультету на інститут, після об'єднання університету: «Тоді, здається, сміливо пішли вперед, але ніколи не замислювалися над тим, чи правильно ми чинимо. Якщо не переосмислювати накопичений досвід, виникатиме хаос у думках. Реформа на цей час вимагає вдумливих рішень. Якщо ви пропонуєте великі стратегічні рішення, то повинні з самого початку дуже обережно їх опрацювати.

Як тільки почув про Школу Яньцзін, то подумав, що це просто ще один новий предмет, але пізніше виявив, що тут високі претензії, що викликає особливу стурбованість. Тут є кілька заперечень. Слід відокремити діяльність школи від основної навчальної та науково-дослідної роботи університету, створити особливі умови. Можливо, в майбутньому ця школа стане успішною моделлю - але реальний успіх школи в тому, що зроблено великий поворот і зміни всього предмета.

Тепер ми, запрошуючи іноземних вчених, повинні підвищити вимоги. Як підвищити роль зарубіжних вчених в Китаї? Не дозволяйте іноземцям дивитися з погордою на китайських вчених, китайські університети, розвиток і реформи. Якщо немає відповідних вимог, то це показує, що ви як і раніше в аутсайдерах, не можете добитися реальної поваги іноземців, а наука в китайських університетах залишатеметься на більш низькому рівні».

На думку Лі Ліна 李玲 - професора НДІ державного розвитку Пекінського університету - в проблемах Школи Яньцзін Пекінського університету як у краплі води відбивається майбутнє реформ вищої освіти Китаю.

Дослідженнями Китаю займалися університети США в період холодної війни, тоді це називалося Chinese Studies, тепер в Китаї перекладають цей термін як «中国学» - «китаєзнавство», але що це таке? Лі Лін вважає передчасним через рік вже приймати магістрів. Будь-яка академічна дисципліна для її вивчення повинна пройти період накопичення, повинна, як кажуть осісти, також повинна мати рамки, чіткий зміст.

Китаю дійсно необхідна комплексна дослідна установа, в якій поєднаються політика, економіка, суспільство, культура, дипломатія і т. д. Необхідно на високому рівні проводити міждисциплінарні дослідження китайського шляху розвитку, китайських вчень, китайського суспільного ладу. «Більше 60 років після створення Нового Китаю включають 30 років реформ і відкритості, Китай пішов унікальним шляхом, зруйнував західні теорії. Як китайську практику переплавити в теорію? В іншому випадку, нашу економіку та інші дисципліни завжди будемо пояснювати в рамках західних теорій, таким чином, завжди будемо на других, третіх місцях, не станемо першими» - вважає професор Лі Лін.

«Китаєзнавство» Школи Яньзцін привезено кількома китайськими вченими, які повернулися зі США, в ньому відображено їх розуміння «інтернаціоналізації», оскільки в Китаї вже існує термін 国学 «країнознавство», і стара європейська назва науки про Китай 汉学 «синологія». На перший погляд, 中国学 «китаєзнавство» - наука, яка займається вивченням Китаю, об'єкт дуже ясний. В дослідженнях Китаю 国学 «країнознавство», 汉学 «синологія», 中国 学 «китаєзнавство» не одне й те саме. Всі ці три напрямки наук вивчають Китай, це так, але ключовим тут є не об'єкт, а суб'єкт, тобто, хто вивчає Китай, як вивчає Китай.

Розвиток американського китаєзнавства почався після Другої світової війни і був пов'язаний з потребами холодної війни. До цього в США активно вивчалися мови індіанців, після війни за підтримки уряду, багато хто став вивчати японську, корейську та китайську мови.

Професор Лі Лін каже, що американське китаєзнавство служило задачам стратегічних досліджень Азіатсько-Тихоокеанського регіону, має відношення до сьогоднішнього повернення США в цей регіон. З самого початку воно носило розвідувальний характер. Американське китаєзнавство має дві особливості, а саме, більш значний інтерес до сучасності, ніж до старовини, наголос робиться на вивчення періоду з пізньої династії Мін до сучасності. Друга особливість - регіональні дослідження. Китай вивчається разом з Японією, Південною Кореєю. В США є синологи, але немає факультетів синології, тільки факультети Азії, Східної Азії.

У дослідженнях Китаю є 国学 «країнознавство», цей напрям зараз бурхливо розвивається, як щось своє, корінне, але що таке 国学? Ніхто не може ясно сказати. Професор Лі Лін згадує, як в Університеті Цінхуа відновили НДІ країнознавства. Взяли чотирьох відомих вчених для солідності, для початку дали назву 国学研究所 - НДІ країнознавства, потім змінили на 汉学研究所 НДІ синології, що виражало близькість до міжнародного терміну. У Пекінському університеті теж спочатку створили Центр вивчення традиційної культури, пізніше назвали його Інститутом країнознавства 国学研究院, а потім Базою синології. Остання тенденція - відкрили Школу Яньцзін. Тому тепер є все: 国学 країнознавство, 汉学 синологія, 中国 学 китаєзнавство.

Коли в 1928 році відомий історик Фу Синянь 傅斯年 створював Інститут історії та мовознавства Центральної Академії наук, то використовував західну філологію для перетворень китайської школи, крім того використовував археологію для перетворень китайської історичної науки. Його мета полягала на тому, щоб боротися з ортодоксальними поглядами на науку, а ортодоксальне сходознавство повернути в Китай. «Ми не повинні боротися з авторитетами в науці, але й не повинні поміщати всі дослідження Китаю до кошика «американського китаєзнавства», вважаючи, що американське і є «міжнародне» - вважає професор Лі Лін.

На думку Лю Хе 刘禾 - професора Колумбійського університету, так зване 中国学 «китаєзнавство» - це переклад американського терміна Chinese Studies. Під час холодної війни в США розгорталися дослідження Area Studies «регіонознавство» і Chinese Studies були важливою частиною цього «регіонознавства». Контекст холодної війни визначив, що ці дослідження не були ні науковою спеціальністю, ні навчальним предметом, тому американські університети не включали їх в систему дисциплін. Наприклад, в одному університеті в НДІ Східної Азії був Центр вивчення Китаю (Center for Chinese Studies), де дослідження зазвичай проводились під керівництвом професорів різних факультетів.

Американські університети реформують свою діяльність, в кінцевому рахунку, через все більш високу вартість вищої освіти, особливо в приватних університетах. Все більше і більше американських сімей не можуть дозволити собі навчання в них. Деякі університети почали планувати, як пом'якшити цей тиск, тому вирушили відкривати свої філії до країн з більш низькою вартістю життя, намагаючись за рахунок цього поліпшити своє становище. Це є наслідком глобалізації та структурної перебудови економіки, університети шукають шляхи виходу з такої ситуації.

Американські університети славляться традиціями управління університету професорами, а не бюрократами, але все це, схоже, змінюється і традиційна американська система управління професорами поступово розмивається.

Ван Янь 王炎 - професор Пекінського університету іноземних мов - каже, що створення Школи Яньцзін є не тільки питанням занепокоєння, не тільки розбіжностей всередині університету, але і відбувається на великому ідеологічному тлі. За розмовами про китайську історію і культуру, ховаються занепокоєння про інших і небажання визнавати себе. Заради визнання західного створюють в очах оточуючих свою видимість, продовжують доводити своє існування, доводити, що ми «університет світового класу». Така свідомість глибоко вкоренилося не тільки на національному рівні, а й проникла до сфери особистої етику. Китай став суспільством, яке «орієнтоване на інших». «У нас є свого роду демонстративна культура, кожен показує себе для інших: навчання дітей, навчання за кордоном, покупка автомобіля і т. д. це символи успіху. Психологія нетерпіння перехідного періоду, не могла не торкнутися еліти Пекінського університету» - стверджує професор Ван Янь.